В США ЗНАЙДЕНО ЩОДЕННИК РОЗЕНБЕРГА

Уряд США повідомив, що знайшлося 400 сторінок давно утраченого щоденника Альфреда Розенберга - нацистського діяча, який відіграв центральну роль у винищенні мільйонів цивільних людей під час Другої світової війни.

Про це повідомляє "Гааретц".

За повідомленням уряду, знайдені сторінки документу проливають нове світло на обставини зустрічей Розенберга з Гітлером та іншими нацистськими лідерами, на протиріччя у вищому ешелоні влади Третього рейху і на пограбування мистецьких артефактів в окупованій Європі.

У щоденнику також є деталі про німецьку окупацію Радянського Союзу, включно з планами масового винищення євреїв та інших мешканців Східної Європи.

"Щоденник може стати важливим джерелом для істориків, яке доповнює - а в деяких випадках протирічить - відомим наразі документам", - зазначають спеціалісти Національного меморіального музею Голокосту в Вашингтоні, які на замовлення уряду США проводили попередній аналіз документу. Не повідомляється, які саме факти протирічать.

Щоденник містить спогади Розенберга з весни 1936-го до зими 1944 року.

Альфред Розенберг - нацистський ідеолог, керівник відділом зовнішніх справ гітлерівської Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії (НСДРП).

Народився у Талліні в родині балтійських німців, навчався в Московському технічному університеті, після революційних подій 1917 року втік до Німеччини, з 1919-го член НСДРП, з 1923-го - головний редактор партійного видання "Народний оглядач" ("Фолькішер беобахтер")

Розвинув теорії про расову вищість німців та про необхідність завоювання німцями "життєвого простору" на Сході. У керівництві нацистської партії вважався фахівцем зі справ Східної Європи.

На відміну від Еріха Коха, був прихильником "м'якої політики" щодо українців - з метою використання українських ресурсів на користь Третього рейху (тобто не винищувати, а експлуатувати населення).

Вважав недоцільним існування українських політичних партій і наділення їх політичною владою. На думку Розенберґа, українці могли допускатися до участі в самоуправлінні лише на нижчому і середньому рівнях.

Розенберг відомий і тим, що за допомогою спеціально створеного відомства і підрозділу займався викраденням творів мистецтва з окупованих країн Європи.

Був засуджений за злочини проти людства на Нюрнберзькому процесі і страчений разом із іншими чільними діячами нацизму у 1946 році. Значна частина його щоденника, який використовувася обвинуваченням як доказ, зникла після суду.

Прокурора, який обвинувачував Розенберга, довго підозрювали в тому, що він нелегально переправив щоденник у Сполучені Штати. Пізніше прокурор цитував уривки зі щоденника, але дотепер документ вважався зниклим. Уряд США не пояснює, як удалося знайти щоденник.

Дивіться також:

1986: останнє інтерв'ю гауляйтера України Еріха Коха. ВІДЕО

Гітлер уживав кокаїн і купував лімузини. ФОТО

Інститут нацпам'яті видав комікс про убивство нациста. СКАНИ

Українські остарбайтери у Третьому рейху. Скільки їх було?

Віллі Вірзінґ - гестапівський ліквідатор ОУН

З могили батьків Гітлера прибрали надгробок. ФОТО

1945: Як судили нацистів у Нюрнберзі. ВІДЕО

Останній вартовий Гітлера: "Я ні про що не жалкую"

Інші матеріали за темою "Нацизм"

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.