Пам'ятник морякам-дніпровцям "відновили" у неповному вигляді

На Рибальському острові "відкрили" демонтований з Поштової площі пам’ятник морякам Дніпровської флотилії. Його поновили у неповному вигляді, невідомо куди зникла одна з фігур монумента – поранений моряк.

Про це повідомив народний депутат Олександр Бригинець, який був на відкритті.

"Влада, якщо їй потрібно, може спокійно демонтувати пам′ятник і заднім числом зробити дозвіл на перенесення його в інше місце, - згадав історію перенесення пам'ятника депутат. - Тому нехай повторить те саме із пам′ятником Леніну на Бесарабці".

В той же час, підкреслив Бригинець, якщо наполягати на своєму так потужно, як це робили ветерани, влада відступає:

"Ми з ветеранами-моряками добивалися перенесення цього монумента в парк на Рибальському острові, де вже встановлено військовий корабель-монітор "Желєзняков". Влада пропонувала для його перенесення інші місця, але ми наполягли на своєму".

Як відомо, під час реконструкції Поштової площі було знесено пам′ятник морякам Дніпровської флотилії, що загинули в часи Другої світової війни. Згодом влада заднім числом оформила дозвіл на демонтаж цього пам′ятника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.