Спецпроект

Музей концтабору "Маутхаузен" відкриває нову експозицію

У колишньому концтаборі "Маутхаузен" в Австрії відкривається оновлена ​​експозиція, приурочена до 68-ї річниці звільнення табору.

Про це повідомляє ru.euronews.com.

Частина нових матеріалів присвячена повстанню радянських військовополонених, яке завершилося загибеллю багатьох учасників. У фундамент однієї зі стін комплексу закладена "капсула пам'яті".

Під час Другої Світової війни Маутгаузен був одним з найстрашніших концтаборів. Навіть його персонал, а це півтори сотні охоронців, зондеркоманда (в таборі так називався обслуговуючий персонал крематорія) жартувала, що з Маутгаузена можна втекти не інакше, як через трубу крематорія.

Пізніше, в середині 1943 року на території табору було побудовано ще один барак, оточений кам'яною стіною. Він називався "Блоком смерті". Туди направляли за різні провини вже ув'язнених. "Блок смерті" використовувався, як тренувальний табір для підготовки елітних відділів СС. В'язні виконували роль "м'яса" для побиття та знущань. Ще пізніше така практика була введена по всій території табору. У будь-який час в барак міг увірватися відділ "учнів" і забити скільки завгідно в'язнів. Кожен день в таборі гинуло більше десяти осіб. Якщо "норма" не виконувалася, це означало, що наступного дня в'язнів очікують ще більші звірства. Все це тривало до зимової ночі у лютому 1944 року, коли з "Блоку смерті" було здійснено масову втечу. Вся охорона табору кинулася в погоню і це дало в'язням поза блоком шанс на втечу.

Серед в'язнів концтабору був також провідний грецький драматург 20 століття Іаковос Камбанелліс. 1963 року вийшла друком його автобіографія під назвою "Маутхаузен", присвячена кільком останнім місяцям виживання у концтаборі перед тим, як в'язні були звільнені союзницькою армією.

Теми

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.