Табачник пишається, що "повернув правду про війну" у підручники

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник заявив, що його відомству вдалося повернути "правду про Велику Вітчизняну війну" у шкільні підручники, конспекти, методичні посібники для вчителів.

Про це він заявив у вівторок під час урочистого привітання ветеранів з Днем Перемоги, повідомляє прес-служба міністерства.

"Я маю надзвичайно велику честь у четвертий раз поспіль у цих стінах напередодні 9 травня вітати наших ветеранів з Днем Перемоги. Я думаю, що будь-які слова, порівняння та епітети не зможуть повною мірою передати значення Великої Перемоги, значення подвигу солдат, які захистили та визволили рідну землю, які принесли світло свободи і перемоги половині Європи", - зазначив він.

Водночас Табачник поінформував: "Нам з колегами вдалося за останні роки відновити пам’ять Великої Вітчизняної війни – у першу чергу, повернути правду про війну у шкільні підручники, конспекти, методичні посібники для вчителів".

"Ця робота продовжується, і проводиться вона спільно з ветеранськими організаціями – як локального, так і всеукраїнського рівня", – повідомив міністр.

"Приємно зазначити, що незважаючи на певні роки, коли знецінювався подвиг Великої Перемоги, її значення, в Україні збереглися тисячі музеїв бойової слави, музеїв Великої Вітчизняної війни – лише у київських середніх школах таких музеїв понад 80; Міністерство щороку проводить конкурс на кращий музей", – уточнив Табачник.

Дивіться також інші матеріали за темою "Табачник"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.