У Львові суд знову дозволив серп, молот і свастику

Львівський окружний адмінсуд у вівторок зупинив дію ухвали Львівської міськради від 25 квітня "Про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території Львова".

Водночас суд розгляне справу по суті і винесе рішення на своєму засіданні 29 травня.

Окрім того, суд зупинив дію ухвали Львівської міськради від 25 квітня "Про оголошення 8 травня у Львові Днем скорботи і вшанування пам’яті жертв тоталітарних режимів та Другої світової війни" до розгляду справи по суті.

Попередньо прокуратура вимагала визнати незаконною і скасувати частину ухвали ЛМР, яка стосується вивішування державного прапора з траурними стрічками та приспущення прапора на державних установах, оскільки такі рішення належать виключно до повноважень Верховної Ради.

Однак на засіданні у вівторок представники прокуратури заявили про збільшення позовних вимог.

Згідно з інформацією, тепер вони вимагають визнати протиправною і скасувати всю ухвалу повністю, оскільки вона суперечить указу президента, який встановлює 22 червня Днем скорботи і вшанування жертв війни.

Голова Львівського антифашистського комітету Олександр Калинюк просив залучити його до участі у засіданні на стороні позивача, тому що, як він стверджував, ця ухвала ЛМР "буде порушувати його конституційні права".

Проте суддя Володимир Кравчук, який розглядав справу, заявив, що немає підстав вважати, що внаслідок цієї ухвали можуть порушитися інтереси Калинюка і відмовив йому у клопотанні. При цьому суддя дозволив Калинюку бути на засіданні глядачем.

Депутат ЛМР, голова комісії законності Любомир Мельничук під час засідання заявив, що в міській раді здивовані пропозицією прокуратури, яка вирішила оскаржувати ухвалу ЛМР щодо 8 травня.

"Весь цивілізований світ 8 травня відзначає День скорботи, і тільки в пострадянських країнах хочуть зробити свято", – сказав він.

У той же час Івано-Франківський окружний адмінсуд у вівторок також призупинив дію рішення сесії Івано-Франківської міськради від 25 квітня 2013 року "Про заборону розміщення символіки неіснуючих і невизнаних держав".

Згідно з інформацією, прокуратура звернулася з позовом до суду щодо зупинення дії та визнання незаконним рішення міськради про заборону розміщення символіки неіснуючих і невизнаних держав.

Розгляд адміністративної справи по суті призначено на 23 травня 2013 року.

Як відомо, Львівська та Івано-Франківська міськради визнали 9 травня Днем скорботи і заборонили символіку. Це вже третя спроба заборонити радянську і нацистську символіки, попередні спроби у 2011 і 2012 роках закінчувалися за аналогічним сценарієм - суд з подачі прокуратури.

У 2011 році також намагалися заборонити використання символіки, тоді у Львові відбулися зіткнення між прихильниками і супротивниками святкування Дня Перемоги. Сталася навіть перестрілка.

Дивіться також інші матеріали за темою "Символіка"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.