У Києві і Дніпропетровську вшанують солдатів Червоної Армії та УПА

8 травня Спілка української молоді в Україні разом з усіма небайдужими людьми відзначатиме День пам’яті та єднання, що приурочений вшануванню полеглих у Другій світовій війні.

Саме 8 травня в європейських країнах віддають пошану загиблим воякам, повідомляє сайт ініціативи.

Виникнення цієї ініціативи зумовлене тим, що під час війни українці захищали свої домівки як у складі Червоної Армії, так і в Українській Повстанській Армії і дивізії "Галичина", тож актуальнішим за "танці на кістках" у чергову річницю світової перемоги над нацизмом є єднання у скорботі за загиблими.

Ті, хто воював, потребують нашої уваги та пам’яті. Активісти вирішили поєднати ці цінності і провести в містах Сходу та Центру України панахиди за померлими воїнами Другої світової.

Організатори: Спілка української молоді (СУМ)

Час і місце:

Київ:  вул. Інститутська, 1 (біля Жовтневого палацу), 8 травня, 13:00;

Дніпропетровськ: Хода від Європейської площі до парку Калініна, 8 травня, 16:00.

Контактна особа: Павло Подобєд, 093 725 67 45

Дні пам'яті та примирення — 8 травня і 9 травня присвячені пам'яті жертв Другої світової війни. Їх відзначають щороку, починаючи з 2005-го. Проголошені Генеральною Асамблеєю ООН в резолюції, приуроченій до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі.

Резолюція пропонує державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) як данину пам'яті всіх жертв Другої світової війни.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.