На меморіалі загиблим працівникам сталінських спецслужб змінять напис

Депутатська комісія щодо стану пам’яток культурної спадщини на території Рівненщини рекомендувала Рівненській облраді змінити надпис на пам'ятнику на перехресті дороги Рівне-Дубно-Луцьк Дубенського району.

Про це повідомляє "Четверта влада".

Наразі на пам'ятнику представниками ветеранських організацій СБУ та МВС самовільно закріплена табличка, образлива для жертв тоталітарного режиму, наголосив член комісії, депутат обласної ради Степан Молчан:

Текст таблички: "На цьому місці 26 червня 1941 року прийняли свій останній бій з німецько-фашистськими загарбниками бійці Червоної Армії, співробітники Дубенського райвідділу Народного комісаріату державної безпеки та райвідділу міліції".

Члени комісії, куди увійшли депутати обласної ради, представники громадськості та працівники обласного музею запропонували змінити цей напис на інший:

"Тут 25 червня 1941 року війна забрала людські життя, які є найбільшою цінністю. Пам’ятаючи про душі загиблих – живемо у мирі. Повернення людиновбивства неприпустиме".

Як відомо, у травні 2012 року працівники рівненського управління СБУ "з метою виховання у молоді поваги до подвигу" впорядкували радянський меморіал працівникам спецслужб, які в червні 1941-го року розстріляли в'язнів у Дубенській тюрмі, а потім потрапили в німецьку засідку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.