Спецпроект

В Осло побудують новий музей Мунка

В Осло буде побудований новий музей Едварда Мунка, який вмістить найбільше зібрання норвезького експресіоніста.

Про це пише lenta.ru.

Будівлю під назвою "Проект Лямбда" розробки іспанської студії Herreros Arquitectos буде споруджено на березі Осло-фіорду неподалік від відкритої в 2008 році будівлі опери Operahuset. Так само, як і театр, музей буде поміщений в футуристичну будівлю зі скла і бетону.

Уряд Норвегії обіцяв виділити гроші на будівництво "Проекту Лямбда", яке обійдеться місту в 1,6 мільярда крон (278 мільйонів доларів США). Будівельні роботи обіцяють закінчити до 2018 року.

Рішення про будівництво було винесено радою норвезької столиці після кількох років суперечок. Незважаючи на те, що "Проект Лямбда" виграв у конкурсі ще в 2009 році, міські парламентарі довго не могли досягти консенсусу з вартості та місцерозташуванням будівлі. Також регулярно піднімалося питання про доцільність і необхідність будівництва нового музею. Представники соціалістів погодилися затвердити проект в обмін на обіцянку поліпшити і облагородити район Тойєн, де стоїть старий музей Едварда Мунка.

Нинішній музей був споруджений після закінчення Другої світової війни на прибуток, отриманий міськими кінотеатрами. Будівля, яку було побудовано за невелику суму в непрестижному районі Осло Тойєн, і на думку експертів, не підходить для розміщення, зібрання картин художника, яке належить жителям Осло .

Експресіоніст Едвард Мунк - один з найбільш відомих художників Норвегії. Після його смерті в 1944 році у володіння Осло відійшли 1,1 тисячі картин, 3 тисячі малюнків і 18 тисяч гравюр його роботи. У 2013 році Норвегія відзначає 150-річчя з дня народження експресіоніста. Однак на думку деяких представників художньої спільноти Норвегії, країна та її столиця виявилися не готові до ювілею.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.