У Миколаєві рятують вежу-гіперболоїд - претендента на Світову спадщину. ФОТО

В Миколаєві на території легендарної гіперболоїдної водонапірної вежі відбулося відкриття алеї імені архітектора Шухова.

Про це повідомляють NikVesti.

Метою заходу було привернення уваги громадськості і влади до збереження Шуховської водонапірної вежі - унікального об'єкту інженерної спадщини України.

 Вежа Шухова, орієнтовно 1910-ті роки

У заході взяли участь правнук відомого вченого Владімір Шухов (Москва), професори з Університету Інсбрука (Австрія), Технічного університету Мюнхена (Німеччина) і Московського державного будівельного (Росія).

Представник місцевого водоканалу повідомив, що протягом квітня-травня була відреставрована ровесниця водонапірної вежі - кам'яна огорожа поблизу неї.

 Вежа Шухова, 2013 рік. Фото: wikipedia.org

Владімір Шухов висловив думку, що башту потрібно реставрувати і відкривати для екскурсійного відвідування мешканцями та гостями міста.

Вежа Шухова - водонапірна вежа висотою 32 метри, виконана за проектом інженера Володимира Шухова для системи міського водопостачання в Миколаєві. Була побудована в 1907 році, функціонувала до 1944 року, коли була підірвана відступаючими німецькими військами.

Відновлена і використовувалася до середини 1958 року. Має статус пам'ятки історії та культури місцевого значення. Міжнародна наукова конференція "Heritage at Risk. Збереження архітектури XX століття і Світова спадщина" (2006 рік) назвала Шуховську вежу серед шедеврів архітектурного авангарду, рекомендованих до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Аджигольський маяк - іще одна пам'ятка роботи Шухова

Володимир Шухов - архітектор, винахідник і науковець, проектант нафтопроводів, мостів, башт тощо. З 1896 по 1930 роки за його проектами було побудовано понад 200 сталевих сітчастих гіперболоїдних веж.

До наших днів збереглися не більше 20, в тому числі у Черкасах і Помічній (Кіровоградщина). Одні з найкраще збережених - водонапірна вежа в Миколаєві і Аджигольський маяк у Дніпровському лимані (1910 рік, висота - 70 метрів). 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.