Спецпроект

Німеччина збільшує виплати жертвам Голокосту

Уряд Німеччини протягом найближчих років виплатить ще майже 800 млн євро жертвам Голокосту.

Про це повідомляє FinMonitor з посиланням на прес-службу Комісії матеріальних претензій євреїв до Німеччини (The Claims Conference).

Внаслідок переговорів комісії з урядом ФРН німецький Мінфін зобов'язався виплатити у 2014-17 рр. компенсації на суму 772 млн євро.

Ці гроші будуть розподілені серед 56 тисяч жертв Голокосту, третина з яких мешкає в Ізраїлі. Загалом компенсації отримають євреї у 46 країнах світу.

Крім того, Німеччина погодилася виділити додаткові кошти на матеріальну допомогу євреям, які жили в так званих "відкритих" гетто у Східній Європі.

Комісія з матеріальних претензій євреїв до Німеччини була створена в вересні 1951 року на зустрічі представників міжнародних єврейських організацій у Нью-Йорку. Виступала на переговорах як самостійна сторона разом із урядом Ізраїлю.

Угода про репарації між Німеччиною та Ізраїлем була підписана восени 1952 року. За угодою ФРН мала виплатити Ізраїлю компенсацію за використання рабської праці після час Голокосту і компенсувати втрату майна. До 1965 року Німеччина виплатила Ізраїлю і комісії 3 млрд марок ($750 млн).

Як відомо, у 2012 році відкрилася програма з виплати компенсацій євреям, які мешкають у країнах колишнього СРСР, що не належать до ЄС. Кожен із постраждалих від нацистів отримає 2560 євро.

У вересні 2012 року Німеччина відмовилася виплачувати Греції компенсацію за збитки, завдані під час Другої світової війни.

У липні 2012 року повідомлялося, що ФРН надаватиме гуманітарну допомогу колишнім радянським військовополоненим, які не отримали виплати від фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє" - в розмірі 300 євро у гривневому еквіваленті.

У лютому 2012 року Міжнародний суд ООН у Гаазі постановив, що Німеччина не зобов'язана платити компенсації родичам убитих нацистами цивільних громадян.

У 1990-их 631 тисяча українських остарбайтерів отримала від ФРН гуманітарну допомогу в загальному розмірі 377 млн марок ($94 млн).

У 2000-2007 рр. 471 тисяча українських остарбайтерів та їхніх спадкоємців отримала від ФРН компенсаційних виплат у розмірі 867 млн євро ($1 млрд).

У жовтні 2010-го Німеччина завершила виплату репарацій за Першу світову війну, передбачених Версальським мирним договором 1919 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.