Консул РФ, який образив кримських татар, уже не працює. Він ображений на Росію

Генконсул Росії в Сімферополі Володимир Андрєєв заявляє, що не згоден із заявою МЗС Росії з приводу його висловлювань про кримських татар і залишає свій пост.

"Я залишаюся при своїй думці і кожному слові своєї думки. А заяву МЗС розцінюю як безпорадну, дурну і безпринципну, таку що ганьбить МЗС Росії", - заявив він агенції "Інтерфакс-Україна".

"Вони виправдовуються за те, що я не говорив і, навпаки, не підтримують мене в тих позиціях, від яких відступати ніяк не можна. І взагалі за такі заяви треба карати всіх, хто їх пише, і хто дозволяє їх публікувати", - сказав він.

На питання про те, чи не є його позиція загрозою для його подальшої дипломатичної кар'єри, Андрєєв зазначив: "Природно, я ставлю себе в положення, в якому продовжувати мою роботу тут не представляється можливим. Я йду".

"Час (звільнення) визначить моє керівництво, звичайно. І тут стоять чисто практичні завдання - здачі і передачі справ наступного керівнику консульської установи. Але принципове рішення прийнято. Це моє рішення. Я, безумовно, залишаюся при своїй думці", - уточнив генконсул.

Він уточнив, що час його звільнення із посади - від тижня до двох: "Рішення прийнято. Решта залежить від багатьох чинників".

Як відомо, генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв заявив, що кіно про депортацію кримськотатарського народу Сталіним у 1944 році "спотворює історію Великої вітчизняної війни".

Андрєєв фактично виправдав депортацію, у сталінському стилі звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ.

Перший заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров закликав владу України заявити про небажаність перебування Андрєєва на території України, назвавши висловлювання консула "фашиствуючими".

МЗС України висловило сподівання, що МЗС Росії та російська влада дадуть належну оцінку висловлюванням Андрєєва. У МЗС Росії визнали, що генконсул припустився некоректних формулювань стосовно кримських татар, які "в одній шерезі з представниками інших національностей кували нашу спільну перемогу" над нацизмом.

У 2010 році генеральний консул Росії у Львові Ґузєєв заявляв, що Україну "придумали австріяки", щоб розділити "два братні народи". Через кілька місяців його перевели з України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.