Спецпроект

Кращий музей Європи 2013 року - у Глазго

Звання "Європейський музей 2013 року" удостоєний Музей подорожей і транспорту "Ріверсайд" у шотландському Глазго.

Обгрунтуванням рішення журі Європейського музейного форуму послужило те, що в приміщенні музею створені оптимальні умови для сприйняття експонатів, зручні маршрути, а також місця відпочинку для відвідувачів, пише dw.de.

Сім тисяч квадратних метрів становить виставкова площа Музею подорожей і транспорту "Ріверсайд", урочисте відкриття нової будівлі якого відбулося 21 червня 2011 року. Експозиція відображає історію Глазго, а також історію розвитку транспортної системи цього найбільшого міста в Шотландії.

Близько трьох тисяч експонатів представлено в музейних залах. Серед них - різні моделі яхт, пароплавів, кораблів, автомобілів, трамваїв, карет, велосипедів, дитячих колясок, скейтборду, а також інсталяції, створені з використанням новітніх мультимедійних технологій. Експозиція суміщена з кафе, магазином і пабом, інтер'єри яких витримані в стилі кінця XIX - початку XX століть.

Незвичайна футуристична будівля "Ріверсайда" височить на березі річки Клайд. За формою вона нагадує айсберг. Автор інноваційного проекту - знаменита британська архітекторка іракського походження, представниця деконструктивізму, лауреат Прітцкерівської премії Заха Хадід.

Раніше звання "Європейський музей року" присуджувалося морському музею Ozeaneum в німецькому Штральзунді, Музею Гуггенхайма в іспанському Більбао, Музею Вікторії та Альберта в Лондоні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.