Рибак назвав Крути КрутАми. Регіони відмовилися вшанувати Квітку Цісик. ОНОВЛЕНО

Верховна Рада з другої спроби прийняла постанови про відзначення дат з дня народження академіка Вернадського, Василя Каразіна та вшанування героїв Крут, постанову по Квітці Цісик провалили.

Спочатку депутати від Партії регіонів та комуністи провалили три голосування по Вернадському, Каразіну та героям Крут, повідомляє УП.

Регіоналка Ганна Герман заявила, що її фракція не голосувала за постанову щодо Вернадського через непорозуміння.

"Сталося непорозуміння через те, що ми не розчули прізвища... Його треба виправити", - сказала депутат.

Після цього депутати домовились, що повернуться до переголосування цих постанов та проголосують решту.

Під час голосувань Партія регіонів і КПУ двічі провалили голосування про відзначення 60-річчя з дня народження співачки Квітки Цісик [напевно, думали, що це підпільниця УПА :) - ІП].

Крім того, вони провалили голосування про відзначення 150-річчя з дня народження Тимофія Бордуляка [письменника і священника УГКЦ з Галичини XIX-XX сторіччя - ІП].

Більшість підтримала постанови про  відзначення дат з дня народження академіка Вернадського, Василя Каразіна та вшанування героїв Крут.

При цьому, коли голова ВР Bолодимир Рибак оголошував постанову щодо героїв Крут, він назвав це боєм під КрутАми, переплутавши наголос.

За постанову про святкування подвигу героїв бою під Крутами проголосували 339 народних депутатів з 415 зареєстрованих в залі, повідомляє "День".

Автор постанови Олег Тягнибок, лідер партії "Свобода", запропонував щорічно святкувати подвиг героїв бою під Крутами на державному рівні, а також звернутися до президента України з проханням про подання звання "Героя України" українським студентам, які загинули в цьому бою.

Крім того, депутати проголосували за низку постанов про відзначення пам'ятних дат: 300-річчя з дня народження Івана Григоровича-Барського, 200-річчя з дня народження Семена Гулака-Артемовського, 100-річчя з дня народження Василя Свиди, 150-річчя з дня народження Євгена Петрушевича, 240-річчя з дня народження Василя Каразіна, 190-річчя з дня народження Костянтина Ушинського, 110-річчя з дня народження Наталі Забіли, 120-річчя з дня народження Василя Василька, 150-річчя з дня народження Владислава Городецького, 110-річчя з дня народження Бориса Гмирі, 150-річчя з дня народження Ольги Кобилянської.

Парламент також підтримав постанову про відзначення 1025-річчя заснування міста Лубни Полтавської області, 70-річчя Національного заслуженого академічного українського народного хору ім.Грігорія Вєрьовки й 100-річчя Національної музичної академії ім.Чайковського.

Дивіться також:

Янукович про Сталіна: "Тота-тота-тоталіризм"

2010: Янукович заплутався у слові "археологія". ВІДЕО

Що означає слово "шлепер"? СКАНИ

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.