На Прикарпатті перепоховали 600 людей, яких вважають жертвами НКВД. ФОТО

Неподалік сіл Пшеничники та Хом'яківка Тисменицького району Івано-Франківської області відбулося перепоховання останків понад 600 людей. За даними товариства "Меморіал", це мешканці Івано-Франківська, які загинули від рук НКВД у 1939-41 роках.

Перепоховання відбулося в урочищі "Підгородище" 9 травня (як відомо, 8 й 9 травня проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН днями вшанування жертв Другої світової війни).

Йдеться про останки понад 600 людей, яких уважають в'язнями і жертвами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР, серед них 82 дітей.

Розкопки проводило товариство "Меморіал" імені Василя Стуса у 2010-2011 роках. За словами представників "Меморіалу", тіла жертв у 1939-1940 роках "насипом" скидали у болото приблизно за 600-700 метрів від місця теперішнього перепоховання.

Окремі знахідки просто моторошні: скелети сім’ї з чотирма дітьми, останки жінки з ненародженим дитям. Тіла ховали без одягу, як переповідають, їх привозили кількома машинами.

 Всі фото: Тарас ДУТКА, для ІП

Один з активістів "Меморіалу", 77-річний Іван Павликівський розповідає, що відомості про це поховання мав ще в 1970-х роках.

"Тут була млака, болото, і ями для трупів карателі не копали, потім лише трохи прикидали глиною. Тому скелети збереглися погано. На жаль, можливості ідентифікувати трупи немає".

За словами Павликівського, щоб встановити списки закатованих і померлих у тюрмах Івано-Франківська, Тисмениці, Томачі, треба отримати повний доступ до архівів КГБ: "Знаємо, що в Пшеничниках в’язнів ховали у 1940-1941 роках, у 1939-му трупи везли в Посіч".

 Останки важко надаються до ідентифікації

Ще одна вражаюча деталь розкопок: подекуди людські кістки виймали з грунту разом із… дренажними трубами - у 1970-х роках в урочищі зробили меліорацію, рови копали прямо по трупах.

Перед цим директор обласного комунального підприємства "Пам'ять", голова фракції ВО "Свобода" Василь Попович на сесії повідомив, що експертизу людських останків в Пшеничниках проводив незалежний судмедексперт.

"Є свідчення у тодішніх українських газетах за 1940-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери і камери були повністю завалені людським одягом, - заявив Попович. - Тобто це ті люди, які жили в центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити. І там, можливо, не тільки були українці. Але це люди, які знищені в той час".

 

Активісти Івано-Франківської облорганізації всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса почали розкопки у Пшеничниках у 2010 році. На ексгумованих останки людських тіл немає вогнепальних поранень, і вони всі без одягу.

За даними "Меморіалу", це мешканці тодішнього Станіслава (нині - Івано-Франківськ), яких підрозділи НКВС знищили у 1939-1941 рр. Тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см.

У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи, з чого роблять висновок, що людям відрубували голови.

 Братська могила

Питання істориків викликає велика як для поховань НКВД площа захоронень і відсутність куль у людських останках.

Заступник голови ОДА Роман Іваницький, який очолює комісію з перепоховання, повідомив, що експерти з Івано-Франківського національного медичного університету вважають поховання під Пшеничниками поселенням трипільської культури.

"В програму дослідження були включені такі методи: мікробіологічний, анатомічний, механічний, морфологічний, рентгенографічний, мікроскопічний, мікрометричний, атомно-абсорбційна спектрофотометрія, - процитував чиновник експертів. - Кісткові рештки перебували в землі в різний період часу: одні  з них — декілька століть: не менше 500 років; окремі взірці — декілька тисячоліть".

 600 людей у 25 домовинах

Експерт-криміналіст Омелян Левицький, для якого поховання в Пшеничниках стало 68-ю експертизою масових поховань сталінських часів, так прокоментував висновки медиків: "Щодо Пшеничників, то зауважу лишень, що не знаю про випадки пломбування зубів трипільцям. Але припускаю".

Перепоховання здійснили священники УГКЦ, УПЦ КП і УАПЦ, загалом більше півсотні священнослужителів.

Дивіться також:

Як знайшли поховання у Пшеничниках. ФОТО

Дем'янів Лаз - сталінська Биківня

Людина у шкіряному фартуку. Про головного ката Сталіна - В.Блохіна

Як розкопували "катинські" могили під Харковом. РЕПОРТАЖ

Червоний слід "червоних". Хто кого убивав у 1919 році

Ще один етап геноциду. Як НКВД знищувало в'язнів у червні 1941-го

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.