У Житомирі хочуть збудувати меморіал жертвам концтабору "Шталаг-358"

У державному архіві Житомирської області відкрито тематичну виставку, присвячену подіям Великої Вітчизняної війни на терені Житомирщини в 1941-1944 роках.

Така виставка експонується щороку напередодні Дня Перемоги і базується на унікальних архівних документах, більшість з яких тривалий час були недоступні широкому загалу пересічних громадян, повідомляє Житомир.info.

Сьогодні ці документи сприяють більш об’єктивному баченню подій періоду окупації Житомира і області, зазначає видання.

Це стосується, у першу чергу, довго замовчуваної теми підпільної діяльності ОУН(б) і ОУН(м) і не до кінця висвітленої теми Богунського концтабору радянських військовополонених "Шталаг-358", адже всі червоноармійці, які під час війни потрапили в полон, у радянську добу вважалися "зрадниками Батьківщини".

Результатом вивчення й досі маловідомих для істориків документів Житомирського облархіву, а також архівних документів ФРН стали дві нові книги, які щойно вийшли у краєзнавчому видавництві "Волинь".

Проект меморіалу

Вони називаються "В огне войны"/Житомир 1941-1944. Оккупация. Сопротивление. Освобождение"( автори – Владислав Кругляк і Андрій Савчук) і "Stalag-358/Трагедия житомирского забытого "Освенцима" (автор – Андрій Савчук) і суттєво збагачують воєнну історіографію Житомира і області.

На виставці голова обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Георгій Мокрицький представив ескізну пропозицію меморіального комплексу (архітектор – Петро Перевозник), який пропонується влаштувати на місці масового поховання 67 тисяч наших співвітчизників – в’язнів Богунського концтабору "Stalag-358", замордованих під час окупації Житомира нацистськими загарбниками.

Основним елементом комплексу має стати стара водонапірна вежа – німий свідок трагедії.

Дивіться також:

На Черкащині вийшла Книга пам'яті Шталагу-349 "Уманська яма"

У Львові боряться зі спробами приватизувати територію Шталагу-328

Радянські військовополонені 1941-43 рр. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.