Архіви мають бути закриті, щоб не постраждали діти фігурантів - чиновник

На сьогодні в українських архівах нараховується менше одного відсотка засекречених документів.

Про це в інтерв'ю УкрІнформу заявила голова Державної архівної служби України Ольга Гінзбург.

"Ми не можемо, наприклад, показати всім бажаючим справи репресованих, - зазначила чиновник. - Найперше, це моральний аспект, адже за цими справами, як правило, дуже трагічні долі людей. Скажімо, там дуже багато доносів один на одного".

За словами голови Держархіву, на широкий загал такі документи не можна показувати, адже нині живуть внуки і правнуки потерпілих і донощиків, і "ми не вправі ущемляти їхні права на приватне життя". Тому справи репресованих можуть отримати тільки близькі родичі.

"Жодна країна світу не відкрилась так, як ми, - зазначила чиновник. - Ми виконуємо постанови уряду і Верховної Ради, проте, на мою думку, архіви мають бути більш закритими".

На питання про будівництво нових корпусів Укрдержархіву Гінзбург зазначила, що вже добудовано дах, залишилося прокласти комунікації.

"Це моя особиста мрія - вибудувати корпуси і піти на заслужений відпочинок, - зазначила чиновник. - Думаю, до президентських виборів [2015 рік] зможемо відкрити нові корпуси Державного архіву. Наразі ми потребуємо близько 43 мільйонів гривень, щоб завершити комунікації та зовнішні роботи".

Як відомо, у січні 2012 року Ольга Гінзбург уже заявляла, що українські архіви є надміру відкритими.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Архіви"

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.