КОЛЕСНІЧЕНКО ЗНОВУ ПОЦУПИВ ЧУЖУ ПРАЦЮ

Народний депутат (Партія регіонів) Вадим Колесніченко без дозволу і з пропагандистською метою використав дослідження західних істориків у виданій його "Міжнародним антифашистським фронтом" брошурі "Война или военная преступность".

Про це в коментарі "Історичній Правді" заявив історик, пост-докторант Лундського університету (Швеція) Пер Андерс Рудлінг, чия стаття "Війна чи воєнна злочинність?" (рецензія на книгу кандидата історичних наук Володимира В'ятровича "Друга польсько-українська війна") розміщена у брошурі.

"Минулого разу, коли пан Колесніченко передруковував наші [Пера Рудлінга, Тимоті Снайдера і Ґжеґожа Россолінського-Лібе] статті, він попросив дозволу на передрук, - сказав Рудлінг. - Ніхто з нас не згодився, ніхто не дозволяв йому експлуатувати наші роботи, але він усе одно надрукував. Цього разу ніхто навіть не спитав дозволу".

За словами історика, він не має жодного стосунку ні до Колесніченка, ні до його партії, ані до теперішньої влади в Україні.

"Я не підтримую і не схвалюю ані Колесніченка, ані нинішній напівавторитарний режим Януковича, - сказав Рудлінг. - І не менш критично ставлюся до їхньої політики інструменталізації [використання в політичних інтересах - ІП] трагічного минулого, ніж до такої інструменталізації за часів Ющенка".

Шведський історик підкреслив, що Колесніченко порушив авторські права, і вже не вперше. "Не хочу мати жодного стосунку до його видань і не хочy мати з ним нічого спільного", - підсумував Рудлінг.

Відреагував і Джон-Пол Химка (професор історії Східної Європи канадського Універститету Альберти), чию статтю Колесніченко теж без дозволу передрукував у своїй брошурі.

"Колесніченко з Партії Регіонів передрукував одну з моїх статей, для того, щоб використовати  її у пропагандистській війні, - написав Химка на своїй фейсбук-сторінці. - Він зробив це, не маючи мого дозволу, окрім того, раніше я відмовляв йому у дозволі на передрук будь-якого з моїх творів".

За словами професора, зараз критичне ставлення до ОУН дійсно означає підтримку авторитарного режиму в Україні, однак у випадку з його текстом це не зовсім так. "Я засуджую політично вмотивоване інтелектуальне піратство Колесніченка", - зазначив Химка.

Як відомо, у травні 2012 року професор Єльського університету (США) Тимоті Снайдер заявив про порушення своїх авторських прав з боку Колесніченка, вимагав вибачень і знищення всіх паперових та електронних копій попередньої брошури Колесніченка.

"Україна як ніколи потребує дотримання правил цивілізованої поведінки, - зазначив тоді Снайдер. - Це стосується, зокрема, такого чутливої і вибухонебезпечнї ділянки, як історична пам'ять та історична політика. Поведінка [Колесніченка] не є взірцем ані цивілізованості, ані чутливості".

Cам Колесніченко анонсує своє чергове видання як присвячене "українському нацизму".

Читайте також: "Як Колесніченко оскандалився перед західними істориками"

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.