Помер автор пісні "Наливаймо, браття, кришталеві чаші"

9 квітня на Новому міському кладовищі міста Вишгород (Київська область) поховають кобзаря Віктора Лісовола, який помер 5 квітня.

Про це повідомляє історичний клуб "Холодний Яр".

Віктор Лісовол народився 21 лютого 1931 року на Полтавщині в районному центрі Семенівка. Його батько і старший брат не повернулися додому з Другої світової війни. Мати Віктора Надія навчила сина співати і грати на гітарі. 

У 1950-их Лісовол оволодів мандоліною, написав для неї кілька романсів. Дебют як бандуриста відбувся в жовтні 1971 року в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.

В 1973 році закінчив студію кобзарського мистецтва при Українському хоровому товаристві, в 1988-му — студію при Капелі бандуристів України.

Віктор Лісовол

У збірнику "50 пісень Віктора Лісовола", який вийшов 2007 року, було представлено лише частину доробку видатного кобзаря – 50 історичних пісень і дум.

Ось назви деяких з них: "Ой під лісом та під Лебедином", "Про Супруна", "Про Харка", "Про Абазина", "З Полтавського бою", "Та йшли наші чумаченьки", "У Києві-граді дзвони задзвонили", "Ой не пугай, пугаченьку", "Сорок тисяч козаченьків ще й чотири", "Дума про отамана Зеленого", "Про братів-отаманів Соколовських і сестру їхню отаманшу Марусю", "Ой не гнися, дуб високий", "Десь на дні мого серця", "Чого ти мною так гордуєш?", "Вставай, народе" та інші.

Найвідомішою піснею Віктора Лісовола стала "Наливаймо, браття..." на слова Вадима Крищенка.

Фрагмент із фільму Єжи Гофмана "Вогнем і мечем". Хоч у 1651 році цієї пісні ще не було, але з часу створення вона стала народною

Прощання розпочнеться 9 квітня о 14:00 у Вишгородському будинку культури "Енергетик" (вул. Івана Мазепи, 9).

Їхати від київського метро "Героїв Дніпра" маршруткою №397 до зупинки "Будинок культури "Енергетик".

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.