Спецпроект

Євродепутат: "Ми знаємо, що Волинська трагедія - геноцид ОУН"

Депутат Європарламенту, співголова Польсько-українського форуму партнерства Павєл Залевський заявив, що історики вже вивчили обставини Волинської трагедії і "ми знаємо, як усе відбувалося".

Про це депутат заявив у коментарі "Ґазеті Виборчій":

"Це дуже важлива заява, хоча вона і не містить змістовної відповіді на два наші найважливіші постулати, що пов’язані із 70-ю річницею Волинської різанини.

Перший полягає на тому, що процес примирення має ґрунтуватися на правді. У заяві комітету міститься пасаж, мовляв, справи історії треба залишити історикам. Але ця справа уже досліджена істориками. Знаємо, які були результати політичного рішення ОУН-УПА: етнічна чистка, яка відбувалася шляхом геноциду. Ми знаємо, як то усе відбувалося.

У заяві також нема відповіді на виклик, що є найбільш важливим сьогодні. Ідеться про те, щоб гідно поховати і вшанувати пам’ять усіх жертв, адже багато з них досі не поховані по-людські, і не вшановані. Хотів би просити членів комітету допомогти у цій справі.

Як справжній прорив я сприймаю участь у процесі примирення очільників греко-католицької і православної церков. Цей комітет має характер світський, але насичений візією християнського примирення.

Це важливо, адже примирення у християнському дусі закладає підвалини для сплати рахунків сумління і визнання прогрішень. Це змінює логіку процесу: перетворює його у процес суспільний і не призводить до виправдання злочину.

Я цілком свідомий, що ми лише на самому початку дороги, особливо з огляду на такі значні розбіжності у баченні історії і усвідомленні фактів. Але участь у процесі примирення кардинала Гузара та патріарха Філарета дає підстави для добрих сподівань на майбутнє".

Як відомо, 3 квітня громадський комітет "Примирення між народами" оприлюднив заяву про українсько-польське примирення.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.