Спецпроект

Євродепутат: "Ми знаємо, що Волинська трагедія - геноцид ОУН"

Депутат Європарламенту, співголова Польсько-українського форуму партнерства Павєл Залевський заявив, що історики вже вивчили обставини Волинської трагедії і "ми знаємо, як усе відбувалося".

Про це депутат заявив у коментарі "Ґазеті Виборчій":

"Це дуже важлива заява, хоча вона і не містить змістовної відповіді на два наші найважливіші постулати, що пов’язані із 70-ю річницею Волинської різанини.

Перший полягає на тому, що процес примирення має ґрунтуватися на правді. У заяві комітету міститься пасаж, мовляв, справи історії треба залишити історикам. Але ця справа уже досліджена істориками. Знаємо, які були результати політичного рішення ОУН-УПА: етнічна чистка, яка відбувалася шляхом геноциду. Ми знаємо, як то усе відбувалося.

У заяві також нема відповіді на виклик, що є найбільш важливим сьогодні. Ідеться про те, щоб гідно поховати і вшанувати пам’ять усіх жертв, адже багато з них досі не поховані по-людські, і не вшановані. Хотів би просити членів комітету допомогти у цій справі.

Як справжній прорив я сприймаю участь у процесі примирення очільників греко-католицької і православної церков. Цей комітет має характер світський, але насичений візією християнського примирення.

Це важливо, адже примирення у християнському дусі закладає підвалини для сплати рахунків сумління і визнання прогрішень. Це змінює логіку процесу: перетворює його у процес суспільний і не призводить до виправдання злочину.

Я цілком свідомий, що ми лише на самому початку дороги, особливо з огляду на такі значні розбіжності у баченні історії і усвідомленні фактів. Але участь у процесі примирення кардинала Гузара та патріарха Філарета дає підстави для добрих сподівань на майбутнє".

Як відомо, 3 квітня громадський комітет "Примирення між народами" оприлюднив заяву про українсько-польське примирення.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.