У Франції влада знищила неоготичну церкву. ВІДЕО

У французькому місті Аббевілль (Пікардія) з ініціативи місцевої влади знищено неоготичну церкву Сен-Жак XIX сторіччя.

Про це повідомляє АrtТribune.

"Мер Аббевілля Ніколя Дюмон отримав, що хотів, - пише видання. - Він ані кроку не зробив, щоб зупинити руйнування церкви". Внаслідок цього неоготична споруда була доведена до аварійного стану, а сьогодні її "розібрали".

Ось як виглядяє розбирання:

Відеo: FB Francois Lariviere

Знищення церкви Святого Якова відбулося з санкції депутатів міської ради, які провели закрите голосування щодо долі храму.

80% Аббевілля було зруйновано під час Другої світової війни, і Сен-Жак - одна з небагатьох пам'яток регіону, яка не постраждала. "Що не зробили німецькі бомби, зробила байдужість влади", - зазначає видання.

У сумній долі храму звинувачують також міністерство культури Франції, яке не включило Сен-Жак у список історичних пам'яток.

Як відомо, у березні 2013 року, незважаючи на протести громадськості, було знесено частину Берлінського муру.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Забудова"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.