У Бабиному Яру встановлять пам’ятник Олені Телізі

КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" КМДА 28 березня уклала угоду на придбання моделі скульптурної композиції "Пам’ятник О. Телізі та її соратникам" вартістю 1,8 мільйона гривень.

Скульптуру придбають у підприємця Олександри Рубан, пишуть "Наші гроші" з посиланням на "Вісник державних закупівель".

Скульптурну композицію мають відлити з бронзи і встановити на території меморіального комплексу "Бабин Яр". Завершити роботи повинні упродовж місяця.

Тендер провели за неконкурентною процедурою "закупівля у одного учасника", оскільки йдеться про придбання мистецького твору – об’єкту права інтелектуальної власності.

Як відомо, пам’ятник у Бабиному Яру, згідно з відповідним указом президента "Про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги", мали встановити ще у 2006-2008 роках. Тоді Міністерство культури та туризму провело конкурс на кращий ескізний проект і в 2007 році затвердило проект Рубан, В. Липовки та В. Єршова.

У бюджеті Київської міської адміністрації на 2008 рік було передбачено 900 тисяч гривень на скульптурну групу, але її так і не встановили.

Олександра Рубан – київський скульптор, дочка відомого скульптора-анімаліста Юрія Рубана. Її роботи зберігаються в 11 українських музеях, академії образотворчого мистецтва Росії, у Міжнародному парку скульптури Китаї, а також у приватних колекціях України, Франції, Швеції, Швейцарії, Англії, Німеччини, США та Ізраїлю.

Більше про Олену Телігу читайте в розділі "Тексти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.