У ЛЬВОВІ ХОЧУТЬ ЗАБУДУВАТИ СОБОР СВЯТОГО ЮРА

Біля церкви Юра у Львові може з’явитися величезна будівля, яка закриє храм з вул. Городоцької.

ТзОВ "Розвиток нерухомості" хоче розпочати будівництво житлово-офісного комплексу на Святоюрській горі у Львові і подало до суду на Львівську міську раду, яка нібито затягує із прийняттям рішення про надання в оренду земельної ділянки, повідомляє Вголос.

У позові йдеться про ділянку на Святоюрській горі за адресою вул. Озаркевича, 4 - поруч із внесеним до списку Світової спадщини ЮНЕСКО собором Святого Юра. Саме на цій площі планують збудувати житлово-офісний комплекс.

Галицький районний суд м. Львова (головуюча Городецька Л.М.) вирішив, що Львівська міськрада незаконно не приймала рішення по зверненнях ТзОВ "Розвиток нерухомості" про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,45 в оренду терміном на 10 років.

За словами начальника юридичного управління Львівської міськради Гелени Пайонкевич, міськрада подаватиме апеляцію на це рішення суду.

Пайонкевич запевнила, що жодного конфлікту чи упередженого ставлення до ТзОВ "Розвиток нерухомості" у ЛМР немає. Міськрада просто вимагає, аби земельна документація була впорядкована належним чином та були зняті всі спори.

"Необхідно враховувати, що поруч розташований собор св. Юра і для нас важливо, аби при вирішенні цього питання були враховані інтереси усіх суміжних користувачів", – сказала представниця міськради Гелена Пайонкевич.

Земельну ділянку, на яку претендує забудовник, разом з історичною будівлею Народної лічниці [лікарні] придбав митрополит Андрей Шептицький за власні кошти. Митрополита запросили стати опікуном, але він також передав та обладнав своїм коштом для лікарні дім на узбіччі Святоюрської гори (нині вул. Озаркевича, 4).

Ініціатором створення Народної лічниці був лікар Євген Озаркевич. За задумом Озаркевича, Лічниця мала стати центром української медичної науки, а в перспективі — базою для медичного факультету Львівського українського університету.

Також на цій земельній ділянці є поховання невідомих львів'ян (їхні тіла були знайдені на вулицях міста і поховані сестрами-монахинями, працівницями шпиталю митрополита Шептицького під час військових дій 1944 року).

Архикатедральний собор Святого Юра — греко-католицький собор Галицької митрополії, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744-1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків. З 1998 року належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Як відомо, у квітні 2013 року суд у Києві зобов'язав міську владу віддати ділянку для будівництва висотки прямо під стінами Софії - частині Світової спадщини ЮНЕСКО.

Улітку 2012 року ЮНЕСКО відмовив у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини. Повідомлялося, що це пов’язано з халатним ставленням київської влади до включених у список пам'яток Софії Київської та Києво-Печерської Лаври.

Дивіться також інші матеріали за темою "Забудова"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.