Зі шведської переклали книгу про Мазепу

У Києві відбулася презентація української версії книги "Мазепа" історика Богдана Кентржинського.

За словами видавців та експертів, вона  є першим кроком до "повернення" визначного українця Кентржинського на батьківщину, повідомляє "День".

Український історик Богдан Кентржинський тривалий час прожив у Швеції. У своїй книжці історію українського гетьмана він описує на тлі європейської та світової політики.

Уперше книга була видана 1962 року у Швеції, але досі української версії "Мазепи" не було. тепер її видала "Темпора" за сприяння Шведської асоціації письменників та синів Кентржинського.

"Можна відкинути, наприклад, примітки, додати кілька діалогів, злегка відредагувати і вона цілком буде читатися як [художній] роман завдяки тому, що сам Кентржинський підходив до історичних подій крізь психологічну призму", – зазначив перекладач Олег Король.

Історик Олександр Кучерук розповідає, що Богдан Кентржинський народився у 1919 році у Рівному і походив із шляхетської родини, багато вчився: у Варшаві, Осло та, зокрема, в Берліні, де почав співпрацювати з Українським національним об’єднанням, а у 1930-х активно співпрацював із ОУН.

У 1941 Кентржинський змушений був виїхати до Скандинавії, де перекладав українською твори фінських і шведських авторів.

"Під час війни він опублікував добрих 800 статей, які стосуються України. Це величезна кількість для однієї людини. Заснував газету "Українець у Фінляндії". Після війни створив Українське інформаційне бюро, Український академічний клуб, знайомиться і входить у наукове середовище та починає збирати матеріали про Мазепу", – зауважує історик.

Дивіться також інші матеріали за темою "Мазепа"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.