У Києві відкрили парк імені Алієва. За $4 млн, з wi-fi і охороною. ФОТО

У Києві на вулиці Глибочицькій, поблизу посольства Азербайджану в Україні, відкрили парк імені колишнього президента цієї держави Гейдара Алієва.

Його зводила азербайджанська державна нафтова компанія SOCAR, повідомляє "Газета.ua".

На п'яти сотках знаходиться пам'ятник Гейдару Алієву. Задня частина парку нагадує стіну фортеці Баку — символ історичної частини міста. Там вона має протяжність 600 м і є бакинською пам'яткою архітектури.

 Фото: the-village

Центральна композиція парку — єдина в світі копія легендарного килима "Шейх Сафі". Її виклали із муранського скла та кераміки. Оригінал знаходиться в лондонському Музеї Вікторії й Альберта вже більше 200 років.

По килимовій композиції стікає вода, яка переходить у водоспад.

 

В парку висаджені магнолії, клени, тиса, айва, барбарис. На схилі з квітів викладена карта Азербайджану. Загалом у парк компанія SOCAR вклала $4 млн.

 

"Ми працювали над цим проектом два роки. Парк працюватиме тут зранку до ночі, - розповів Ельчін Мамєдов, голова представництва SOCAR в Україні. - Охорона гарантуватиме безпеку киянам. Все буде забезпечено, щоб кияни відпочивали, безкоштовний wi-fi. Над освітленням працювали українські та італійські дизайнери. Тут кожна композиція, кожне дерево освітлюється".

Також він повідомив, що цього року компанія планує збудувати в Києві до ста заправок.

 Пам'ятник Гейдару Алієву стоїть на Глибочицькій з 2004 року. Фото: gazeta.ua

Представники будівельної компанії, яка виконувала замовлення, розповіли, що дерева для парку привезли із Німеччини, Італії. Щоб покрити землю, привезли 18 фур газонної трави. Парк буде відкритий щодня, з 8.00 до 24.00 та охоронятиметься цілодобово. Біля кожного об'єкту парку встановлено камери спостереження.

Гейдар Алієв (1923-2003) - перший секретар ЦК КП Азербайджану, керівник КГБ Азербайджанської РСР, перший заступник голови Ради Міністрів СРСР. У 1987 році пішов у відставку із займаної посади. Член КПРС з 1945 до 1991 року.

У 1992 році заснував партію "Новий Азербайджан" (досі при владі на чолі с сином Алієва Ільхамом). Двічі (1993, 1998) був обраний президентом Азербайджану.

Інші матеріали за темою "Топоніміка"

Інші матеріали за темою "Азербайджан"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.