Два храми УПЦ МП Черкащини перейшли на українську мову

У двох храмах УПЦ (Московського патріархату) на території Монастирищенського району Черкаської області мову богослужінь змінено з церковнослов'янської на українську.

Про це повідомляє "Газета.ua".

На зборах громади 136 мешканців сіл Халаїдове, Терлиця, Тарнава та Дібрівка підписалися під зверненням до владики Уманського і Звенигородського Пантелеймона, щоб у двох храмах на території цих сіл служба велася українською. І отримали дозвіл.

"Люди захотіли службу українською, бо на церковнослов'янській мові їм важко розуміти, - зазначив настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в Халаїдовому Микола Богуславський. - Одна жінка, послухавши вінчання українською, підійшла й каже: "Батюшка, я 20 років вінчання чула, але не знала, про що говорять. А тепер усе зрозуміла".

За словами настоятеля, богослужіння українською мовою було санкціоноване ще 1921 року. Синод єпископів України дозволив це робити у парафіях, де цього бажають люди більшістю у дві третини голосів.

"Мова виховує патріотизм, - підкреслив Богуславський. - Я читав книжку закарпатського письменника Івана Хланти. Він наводить такий приклад. У церкві священик говорить "І ще молимось за Богом бережену Українську державу, уряд і військо її". А по-слов'янськи це звучить так: "Еще молимся о Богохранимей стране нашей, властех и воинстве ея". Cлов'янський варіант не викликає у людини патріотичних емоцій".

За словами священника, коли сталося розділення на Київський і Московський патріархат. УПЦ КП почала асоціюватись з українською православною церквою: "А Московський [патріархат] — ніби російська. Але ми теж українська церква. У багатьох храмах Московського патріархату службу проводять українською. Наприклад, у Києві в Храмі Преображення Господнього".

"Двоє людей звинуватили нас у тому, що хочемо перейти до Київського патріархату, - зазначив настоятель. - Але це не так. Владика Черкаський Софроній сам читає Євангеліє й акафіст українською, і це нікого не дивує. Я пам'ятаю його слова "Ми, мабуть, єдиний народ на світі, який соромиться своєї мови".

Як відомо, у лютому 2013 року керуючий справами УПЦ, митрополит Бориспільський Антоній заявив у Москві, що українська мова може використовуватися для богослужінь в УПЦ (Московського Патріархату).

Дивіться також:

Дядько і брат митрополита УПЦ Володимира були підпільниками ОУН

Амфілохій Почаївський - святий УПЦ МП, який допомагав УПА

В УПЦ МП молитовно пом'янули Петлюру і Коновальця

В Інституті СНД визнали, що російську мову придумали в Україні

Інші матеріали за темою "УПЦ МП"

Інші матеріали за темою "Мова"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.