Два храми УПЦ МП Черкащини перейшли на українську мову

У двох храмах УПЦ (Московського патріархату) на території Монастирищенського району Черкаської області мову богослужінь змінено з церковнослов'янської на українську.

Про це повідомляє "Газета.ua".

На зборах громади 136 мешканців сіл Халаїдове, Терлиця, Тарнава та Дібрівка підписалися під зверненням до владики Уманського і Звенигородського Пантелеймона, щоб у двох храмах на території цих сіл служба велася українською. І отримали дозвіл.

"Люди захотіли службу українською, бо на церковнослов'янській мові їм важко розуміти, - зазначив настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в Халаїдовому Микола Богуславський. - Одна жінка, послухавши вінчання українською, підійшла й каже: "Батюшка, я 20 років вінчання чула, але не знала, про що говорять. А тепер усе зрозуміла".

За словами настоятеля, богослужіння українською мовою було санкціоноване ще 1921 року. Синод єпископів України дозволив це робити у парафіях, де цього бажають люди більшістю у дві третини голосів.

"Мова виховує патріотизм, - підкреслив Богуславський. - Я читав книжку закарпатського письменника Івана Хланти. Він наводить такий приклад. У церкві священик говорить "І ще молимось за Богом бережену Українську державу, уряд і військо її". А по-слов'янськи це звучить так: "Еще молимся о Богохранимей стране нашей, властех и воинстве ея". Cлов'янський варіант не викликає у людини патріотичних емоцій".

За словами священника, коли сталося розділення на Київський і Московський патріархат. УПЦ КП почала асоціюватись з українською православною церквою: "А Московський [патріархат] — ніби російська. Але ми теж українська церква. У багатьох храмах Московського патріархату службу проводять українською. Наприклад, у Києві в Храмі Преображення Господнього".

"Двоє людей звинуватили нас у тому, що хочемо перейти до Київського патріархату, - зазначив настоятель. - Але це не так. Владика Черкаський Софроній сам читає Євангеліє й акафіст українською, і це нікого не дивує. Я пам'ятаю його слова "Ми, мабуть, єдиний народ на світі, який соромиться своєї мови".

Як відомо, у лютому 2013 року керуючий справами УПЦ, митрополит Бориспільський Антоній заявив у Москві, що українська мова може використовуватися для богослужінь в УПЦ (Московського Патріархату).

Дивіться також:

Дядько і брат митрополита УПЦ Володимира були підпільниками ОУН

Амфілохій Почаївський - святий УПЦ МП, який допомагав УПА

В УПЦ МП молитовно пом'янули Петлюру і Коновальця

В Інституті СНД визнали, що російську мову придумали в Україні

Інші матеріали за темою "УПЦ МП"

Інші матеріали за темою "Мова"

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.