Спецпроект

Найзнаменитіший музей Франції став майданчиком для битви гросмейстерів

У Луврі проходить міжнародний турнір пам'яті великого шахіста Олександра Альохіна - першого російського чемпіона світу. Наступний етап змагань відбудеться у Санкт-Петербурзі, де в 1914 році почалася його блискуча неперевершена кар'єра. Титул чемпіона ніхто так і не зміг у Альохіна відвоювати. Сьогодні в турнірі на його честь беруть участь нові шахові королі.

Про це повідомляє 1tv.ru.

Шахи - це мистецтво, проголосив Олександр Альохін, четвертий чемпіон світу і перший російський. Тому й вирішили провести Міжнародний турнір на його честь  в музеї. Тут - 10 кращих сучасних шахістів з 7 країн, у тому числі 14-й і 15-й чемпіони світу: Крамник і Ананд, битву стратегій яких особливо чекають.

Альохін єдиний чемпіон світу з шахів, який помер непереможеним. Щоправда, доля іноді ходила проти нього. Син дворянина, слідчий карного розшуку, який отримав від імператора титул гросмейстера, під час революції втік з Петербурга до Парижа. В еміграції продовжив перемагати і переграв знаменитого кубинця Капабланку.

Після перебудови турнір пам'яті Альохіна не проводився жодного разу. А у Франції схожа за масштабом гра була аж у 1994 році. І шанувальники шахів встигли скучити.

Турнір розділений на 2 частини: Париж і Санкт-Петербург, 2 знакових для Альохіна міста. Наступний після Лувру хід - Російський музей. Там пройде заключний етап змагань і буде оголошений переможець.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.