Спецпроект

РАДИКАЛЬНІ ЗАЯВИ ПРО ВОЛИНЬ ШКОДЯТЬ ПРИМИРЕННЮ - ЄВРОДЕПУТАТ

Після років політичних фальшувань та уникання незручних тем важливо, щоб дебати про Волинську трагедію мали суспільний характер і не були замішані до поточної політики.

Про це "Історичній Правді" повідомив Павел Залевський, співголова Польсько-українського форуму партнерства і депутат Європарламенту.

"Ми повинні розуміти, що ми розпочали довготривалий процес, - зазначив депутат. - Необдумані ініціативи можуть його тільки ускладнити, а якщо будуть повторюватись - навіть зупинити".

За словами депутата, примиренню шкодять також "помітні в Україні сучасні спроби брати під сумнів" основні факти.

"Часом складається враження, що метою цієї діяльності є розмивання відповідальності, а наслідком - радикалізація позицій із польської та української сторони, - підкреслив Залевський. - Слід також розуміти, що радикальна поведінка з польського боку, навіть якщо знаходить підтвердження у фактах — може сьогодні шкодити взаємному примиренню".

Депутат закликав обидві сторони до спокійної та розсудливої дискусії.

"Я вважаю, що не політичні жести, але зосередження уваги на вшануванні жертв злочину, реалізація українською стороною узятих на себе багато років тому, зобов'язань щодо означення місць смерті та поховання буде найкращим внеском у відзначення 70-ї річниці Волинського злочину", - заявив депутат.

Як відомо, на початку квітня 2013 року Залевський заявив, що Волинська трагедія - етнічна чистка, вчинена українськими націоналістами "шляхом геноциду".

Нагадаємо, 11 квітня з подачі Польської селянської партії у Сеймі був зареєстрований проект постанови, яким передбачається встановити 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА в східних областях ІІ-ої Речі Посполитої (Польщі).

Проект документу передбачає визнання ОУН, УПА, дивізії СС "Галичина" і української поліції, яка перебувала на німецькій службі, злочинними організаціями.

МЗС України зазначило, що прийняття цього законопроекту суперечить рівню стосунків між двома державами і закликало не політизувати історичні питання.

Директор польско-української організації PAUCI Ян Пєкло заявив, що цей законопроект розрахований на "внутрішній політичний ринок" і що раніше аграрна партія вже кілька разів безуспішно подавала його на розгляд Сейму.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.