Спецпроект

У Ризі створюють Музей речей, які змінили долю

У 2014 році, коли Рига стане культурною столицею Європи, двері відчинить Музей доленосних речей. Організатори закликають рижан взяти участь у його створенні.

Про це пише meeting.lv.

Проект стартував наприкінці минулого року, і на даний момент накопичилося близько 150 експонатів із зворушливими історіями їх господарів.

Наразі колекція зберігається в коробках, але дуже скоро її перевезуть в будівлю майбутнього музею - в легендарний Кутовий будинок (кут Брівібас і Стабіл), де в радянські роки розташовувався Комітет державної безпеки Латвійської РСР.

Поділитися своїми речами та історіями може кожен рижанин. Головна умова - це повинна бути річ, яка змінила долю людини, декількох людей або його сім'ї. Це може бути малюнок, посуд, елементи одягу тощо.

На liktenslietas@gmail.com можна слати фото речі, пов'язану з річчю історію (5 - 7 речень), адресу власника і телефон.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.