У Холодному Ярі на історичному заході рвали партійні прапори. ФОТО, ВІДЕО

У селах Медведівка, Івківці, Мельники та на хуторі Буда в Черкаській області відбулося традиційне вшанування борців за волю України різних епох.

Вшановували гетьмана Богдана Хмельницького, керівника гайдамацького повстання 1768 року Максима Залізняка та отамана полку гайдамаків Холодного Яру Василя Чучупака, повідомляє Радіо Свобода.

За кілька хвилин до початку меморіального мітингу близько десяти чоловіків вирішили розгорнути прапори Партії регіонів і собі приєднатися до заходу.

Такі дії обурили учасників заходу, що були неподалік – із вигуками "Банду геть!" вони зірвали прапори Партії регіонів та поламали вудилища, на яких висіла партійна символіка. Правоохоронці в сутичку не втручалися.

Поламані партійні прапори. Фото: Радіо Свобода

Меморіальний мітинг почався біля пам’ятників холодноярцям та Юрію Горлісові-Горському у селі Мельники. У заході взяли участь представники опозиційних політичних сил.

Пізніше на хуторі Буда відбулося освячення козацької зброї. Загалом у вшануванні борців за волю України взяли участь близько двох тисяч осіб.

Реконструктор "чорних запорожців" Армії УНР

Лісове урочище Холодний Яр у Черкаській області відоме кількома історичними подіями: гайдамацьким повстанським рухом і Холодноярською січчю початку 18-го століття, Коліївщиною під проводом Максима Залізняка й Івана Гонти 1768-го, Холодноярською республікою 1919–22 років під керівництвом Василя Чучупака, яку документально змалював у романі "Холодний Яр" учасник подій, письменник Юрій Горліс-Горський, а потім художньо зобразив Василь Шкляр.

Як відомо, минулого тижня організатори заходів повідомляли, що влада заважає їхньому проведенню.

Дивіться також ФОТОрепортаж із попереднього вшанування у Холодному Яру

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.