В Одесі заборонили "символіку ОУН-УПА" - УНІАН

Одеська міська рада заборонила використання в місті символіки ОУН-УПА.

Відповідне рішення депутати міськради ухвалили під час засідання сесії 16 квітня, пише УНІАН.

У документі сказано, що раніше Одеська міськрада затвердила рішення "Про заходи щодо недопущення проявів нацизму, фашизму і радикального націоналізму в місті Одесі", яким забороняється пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини та здоров'я населення.

В міськраді переконані, що в місті продовжують мати місце факти нехтування зазначеними правовими нормами з боку радикально налаштованих і профашистських елементів.

"Так, 26 березня 2013 року в Одесі напередодні футбольного матчу Україна – Молдова група фашистських молодиків пройшла маршем вулицями міста з гаслами: "Комуняку на гіляку!", "Москалів на ножі!" і образливими речівками на адресу президента і жителів Донбаського регіону", - йдеться в рішенні.

"При цьому вони висаджували в повітря петарди і провокували перехожих", - вважають чиновники.

"Заборонити в Одесі використання фашистської символіки, плакатів і прапорів німецько-фашистських формувань, зокрема дивізії СС "Галичина", батальйону "Нахтігаль" і ОУН-УПА як таких, що ображають людську гідність і принижують ветеранів Великої Вітчизняної війни", - говориться в рішенні.

Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійні комісії Одеської міської ради з культури, духовності та взаємодії з громадськими організаціями, з науки і освіті, із законності, правопорядку і реалізації державної регуляторної політики, у справах молоді та спорту.

ОНОВЛЕНО О 14:15: Агенція "Інтерфакс" повідомила, що міськрада Одеси не приймала такого рішення.

З історичного погляду словосполучення "символіка ОУН-УПА" є абсурдом. Прапори ОУН і ОУН(б) були різні, УПА воювала під синьо-жовтим прапором, а військова присяга відбувалася під тризубом.

PS

Прапор ОУН

Прапор бандерівської ОУН (революційної)
Прапор УПА

Як відомо, у 2012 році депутати Львівської міської ради двічі ухвалювали рішення про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста. Пізніше суд у Львові відмінив цю заборону, повторно легалізувавши в місті серп, молот і свастику.

Детальніше про ігри політиків з символікою читайте на ІП у темі "Символіка"

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.