В Одесі заборонили "символіку ОУН-УПА" - УНІАН

Одеська міська рада заборонила використання в місті символіки ОУН-УПА.

Відповідне рішення депутати міськради ухвалили під час засідання сесії 16 квітня, пише УНІАН.

У документі сказано, що раніше Одеська міськрада затвердила рішення "Про заходи щодо недопущення проявів нацизму, фашизму і радикального націоналізму в місті Одесі", яким забороняється пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини та здоров'я населення.

В міськраді переконані, що в місті продовжують мати місце факти нехтування зазначеними правовими нормами з боку радикально налаштованих і профашистських елементів.

"Так, 26 березня 2013 року в Одесі напередодні футбольного матчу Україна – Молдова група фашистських молодиків пройшла маршем вулицями міста з гаслами: "Комуняку на гіляку!", "Москалів на ножі!" і образливими речівками на адресу президента і жителів Донбаського регіону", - йдеться в рішенні.

"При цьому вони висаджували в повітря петарди і провокували перехожих", - вважають чиновники.

"Заборонити в Одесі використання фашистської символіки, плакатів і прапорів німецько-фашистських формувань, зокрема дивізії СС "Галичина", батальйону "Нахтігаль" і ОУН-УПА як таких, що ображають людську гідність і принижують ветеранів Великої Вітчизняної війни", - говориться в рішенні.

Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійні комісії Одеської міської ради з культури, духовності та взаємодії з громадськими організаціями, з науки і освіті, із законності, правопорядку і реалізації державної регуляторної політики, у справах молоді та спорту.

ОНОВЛЕНО О 14:15: Агенція "Інтерфакс" повідомила, що міськрада Одеси не приймала такого рішення.

З історичного погляду словосполучення "символіка ОУН-УПА" є абсурдом. Прапори ОУН і ОУН(б) були різні, УПА воювала під синьо-жовтим прапором, а військова присяга відбувалася під тризубом.

PS

Прапор ОУН

Прапор бандерівської ОУН (революційної)
Прапор УПА

Як відомо, у 2012 році депутати Львівської міської ради двічі ухвалювали рішення про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста. Пізніше суд у Львові відмінив цю заборону, повторно легалізувавши в місті серп, молот і свастику.

Детальніше про ігри політиків з символікою читайте на ІП у темі "Символіка"

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.