Спецпроект

Суд зобов'язав будувати висотку під стінами Софії Київської

Суд зобов’язав Київраду укласти з ТОВ "Докас" договір оренди ділянки поблизу Софії Київської для будівництва висотки.

Про це свідчить постанова Вищого господарського суду від 26 лютого, повідомляють Наші Гроші.

Це ділянка площею 0,23 га на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11. Її цільове призначення – для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

У липні 2007 року Київрада затвердила проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Докас" в оренду на 5 років ділянки площею 0,23 га за рахунок міських земель.

Межі охоронної зони ЮНЕСКО. Місце розташування ділянки позначено синьою крапкою

За даними Головуправління земресурсів КМДА, нормативна грошова оцінка ділянки станом на 05.09.2007 року становить 13,92 млн грн.

Відповідно до договору фірма має передати місту 20% загальної площі квартир у побудованому будинку. Річна орендна плата за ділянку становить 4% від її нормативної оцінки.

 Ділянка, де будуватимуть висотку

Власниками ТОВ "Докас" є Світлана Ігнатова і ТОВ "Центр української культури та мистецтва", власницями якого нині є Катерина Атякшева і Світлана Долеско, що проживають в одній квартирі.

Як відомо, улітку 2012 року ЮНЕСКО відмовив у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини. Повідомлялося, що це пов’язано з халатним ставленням київської влади до включених у список пам'яток Софії Київської та Києво-Печерської Лаври.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.