В Інституті СНД визнали, що російську мову придумали в Україні

Про це в інтерв'ю "Главкому" заявив російський політолог, який курує український напрямок в Інституті країн СНД, Владімір Жаріхін.

"Вона [російська мова], між іншим, прийшла в наші російські палестини якраз із Києва - тобто з України в Росію", - заявив Жаріхін.

За словами політолога, справедливіше буде "називати російську мову українською, а українську - западенською".

"Граматика" Мелетія Смотрицького (1619 рік), де вперше з'явилися майбутні російські граматичні поняття. Московське видання 1721 року

"І ми в Росії погодимося, що розмовляємо справжньою українською мовою, тому що історично це дійсно так ", - підкреслив Жаріхін.

Як відомо, "батьками" сучасної російської мови росіяни вважають українців Мелетія Смотрицького і Лаврентія Зизанія, які були авторами перших церковнослов'янських граматик.

ІП вітає той факт, що росіяни повертаються до своїх українських витоків. Тільки пану Жаріхіну варто підучити матчастину - в основу сучасної української ліг не "западенський", а наддніпрянський варіант живого народного мовлення Русі-України.

Перший на Русі словник - "Лексис" Лаврентія Зизанія (1596 рік). Ліворуч - книжні церковнослов'янські (нині російські) слова, праворуч - живі руські (українські)

У грудні 2010 року генконсул РФ у Львові заявляв, що на Галичині не було української мови, а її у XX-му сторіччі принесли комуністи.

Читайте також інші матеріали за темою "Мова"

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.