АНОНС: Дискусія про латинськомовну українську літературу XVI сторіччя

У Києві відбудеться VІІ Академічна дискусія "Латинськомовний Станіслав Оріховський і українська ідентичність" у рамках проекту "Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом".

Захід відбудеться з ініціативи Інституту філології КНУ імені Шевченка та журналу світової літератури "Всесвіт", у партнерстві з інтернет-проектом "Медієвіст".

Час і місце: 18 квітня 2013 року о 13.00 – 15.00. Київ, бульв. Т. Шевченка, 14, ауд. 63.

Мета нинішньої дискусії – актуалізувати вивчення й дослідження творчості Станіслава Оріховського в рік 500-ліття письменника-гуманіста в контексті сучасної неолатиністики та питань транскультурної ідентичності.

Серед питань, що плануються для обговорення: Виклики сучасної неолатиністики: лінгвістичний vs історичний аспект; С. Оріховський на пограниччі культур: філософські ідеї та літературні теми; який досвід С. Оріховського нам сучасним потрібен?

До участі зголосилися:

Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор та завідувач кафедри історії НаУКМА, Ростислав Радишевський, член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор та завідувач кафедри полоністики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, Володимир Литвинов, доктор філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії НАН України, Валентина Миронова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу "Всесвіт", Людмила Шевченко- Савчинська, кандидат філологічних наук, кафедра латинської мови та медичної термінології НМУ імені О.О. Богомольця.

Куратор проекту і модератор дискусії - Галина Усатенко к.ф.н., доц. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка.

Інститут філології проводить щопіврічні академічні дискусії за участі науковців вищих навчальних закладів України і зарубіжжя, освітян, громадських діячів, письменників, видавців, молодих науковців, журналістів з актуальних проблем освіти, культури, науки, суспільно-політичного життя країни.

Інтернет-проект "Медієвіст" заснований 2009 р. з метою спростити комунікацію у фаховому середовищі, удоступнити твори української неолатиністики для дослідників давньої літератури, історії та інших суміжних наук, ознайомити широкий загал із загальноєвропейським пластом латиномовних творів.

Влітку 2012 р. учасники проекту розробили та запропонували науковим осередкам України концепт Оріховіани-2013 – заходи з відзначення 500-ліття письменника-гуманіста.

Станіслав Оріховський Роксолан (1513–1566) – обличчя української неолатиністики та, за висловом Валерія Шевчука, "князь українських гуманістів". Його інтелектуальна спадщина (переважно латинською мовою) об’ємна і жанрово різноманітна, саме тому вона об’єднує представників різних галузей гуманітаристики – і не лише в Україні.

Станіслав Оріховський

Оріховський отримав ґрунтовну вищу освіту, навчаючись у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах, з метою вдосконалення своїх знань відвідав Венецію, Рим, Лейпціг.

Товаришував з Альбрехтом Дюрером, Ульріхом фон Гутеном, Лукасом Кранахом-старшим. Автор численних праць латинською та кількох – польською мовами, присвячених переважно питанням державного устрою та релігії.

Одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади, натомість надавав перевагу договірній теорії походження держави, яку вважав спілкою громадян, пов’язаних правом і спільною користю.

Візитівкою автора у новітній історії стало гасло "Ruthenorum me esse et libenter profiteor" – "Я русин [українець], і охоче про це виголошую".

Серед його праць, перекладених українською В. Литвиновим та М. Трофимуком: історико-політичний трактат "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу", промови "Про турецьку загрозу", "Лист до короля Сигізмунда", "Промова у справі закону про целібат", послання "До римського папи Юлія ІІІ про схвалення взятого шлюбу", присвячені цій же болючій проблемі етикетний твір "Промова на похороні польського короля Сигізмунда Ягелона", історіобіографія "Життя і смерть Яна Тарновського", практично, автобіографія у формі листа – "До Яна Франциска Коммендоні про себе самого".

Центральною темою творчості Оріховського є тема свободи, надзвичайно важлива для тогочасного письменства: Роксолан вважав свободу найбільшим людським надбанням, "найвищим добром зі всіх добр", природним станом шляхетної натури.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.