Помер дослідник УПА Григорій Дем'ян

На 84–му році життя помер Григорій Дем'ян – історик, етнограф і педагог.

"Не стало нашого вчителя, людини, яка скерувала на шлях дослідження історії визвольного руху не одного відомого сьогодні дослідника", - повідомляє прес-служба ЦДВР. - Все почалося з його уроків: від першої наукової роботи до створення 10 років тому Центру досліджень визвольного руху".

Григорій Дем'ян – історик, фольклорист, етнограф, літературознавець, археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, народний депутат України у 1994—1998 роках.

Народився 2 червня 1929 р. у селі Грабовець, тепер Сколівського району Львівської області. Закінчив Стрийське педагогічне училище (1949), історичний факультет Львівського державного університету ім. Ів. Франка (1960), аспірантуру Ужгородського державного університету (1971). Кандидат історичних наук (1989).

До останніх днів працював старшим науковим співробітника відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України у Львові.

Перший лауреат республіканської Премії ім. Павла Чубинського (1989), Фонду духовного відродження ім. митрополита Андрея Шептицького (1992). Нагороджений пам’ятними медалями Климента Квітки, Михайла Грушевського і Степана Бандери.

Досліджував суспільно-політичну, громадсько-культурну діяльність і творчу спадщину І.Вагилевича, І.Франка, Т.Шевченка, С.Бандери, А.Волошина, М.Зубрицького, Є.Бохенської, О.Гасина та ін. Записав десятки тисяч зразків українського фольклору.

Автор більше 1000 публікацій, у тому числі:

  • "Таланти Бойківщини" (1991),

  • "Іван Вагилевич — історик і народознавець" (1993),

  • "Повстанський мартиролог Сколівщини", "Як підготувати повстанський мартиролог району" (1998),

  • "Бандерівці" (2000),

  • "Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА. Нарис історії та фольклористики",

  • "Українські повстанські пісні 1940—2000 років: (історико-фольклористичне дослідження)" (2003),

  • "Генерал УПА Олекса Гасин — "Лицар" (2003),

  • "Українська фольклористика в Галичині кінця XVIII — початку XIX ст." (2004),

  • "Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах" (2006).

  • "Грабовець, (історико-народознавче дослідження)" Львів, 2007

Помер Григорій Дем'ян 12 квітня 2013 року, похований у рідному селі Грабовець.

"Історична Правда" приєднується до співчуттів рідним і близьким науковця.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.