У Києві відкриють виставку донецьких радянських іграшок

У Києві відкривається виставка іграшок "Фабрика радості", присвячена 40-річчю Донецької фабрики іграшок.

Про це повідомляють організатори.

Якось під час візиту до Японії Юрій Гагарін придбав своїм донькам подарунки – японські ляльки. Ввечері того ж дня на прес-конференції серед інших запитань пролунало: "Нам відомо, містер Гагарін, що ви везете додому дитячі іграшки. Невже навіть діти першого у світі космонавта не можуть мати у Радянському Союзі гарні іграшки?"

Ця історія послужила поштовхом до створення "міста іграшок" в індустріальному Донбасі. У 1973 році на території шахти № 31, де свого часу працював слюсарем Микита Хрущов, був зведений багатоповерховий корпус Донецької фабрики іграшок - найбільшої в СРСР та Європі.

Унікальне підприємство, обладнане устаткуванням з Болгарії, Угорщини, НДР, Чехословаччини, Італії, Японії, Англії, Фінляндії, виготовляло складні технічні іграшки, ляльки, м’яконабивні іграшки, моделі-копії літаків та автомобілів, фігурки.

На фабриці працювало 5600 робітників. Кращих фахівців запрошували з усього Радянського Союзу.

Про історію "фабрики радості", яка зупинила свою роботу у  2003 році, розкажуть на відкритті виставки гості з Донецька: художник-модельєр фабрики, автор великої кількості ведмедиків, мавпочок та песиків, Сушкова Олена Борисівна та секретар парткому фабрики, носій історії найбільшого іграшкового підприємства, Курочкіна Раїса Василівна.

Час і місце заходу: 15 квітня 2013 року о 15:00. Державний музей іграшки, м. Київ, Кловський узвіз, 8.

Дивіться також: "Ностальгійні радянські іграшки. ФОТО"

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.