Пукач просить скасувати перейменування вулиць імені Гонгадзе

Засуджений довічно за вбивство журналіста Григорія Гонгадзе Олексій Пукач просить скасувати перейменування вулиці Машинобудівної на вулицю Гонгадзе.

З відповідним позовом він звернувся на початку квітня до Вищого адмінсуду України та Окружного адмінсуду Києва, повідомляє Gazeta.ua з посиланням на адвоката Пукача Григорія Демиденка.

"У заяві Олексій Пукач просить скасувати та визнати недійсним доручення колишнього президента України Віктора Ющенка про перейменування вулиці Машинобудівна у Солом'янському районі Києва на Георгія Гонгадзе. Крім того, визнати недійсним перейменування проспекту Радянської Армії у Подільському районі на Гонгадзе", - повідомив адвокат.

На судове засідання у якості свідків Пукач вимагає викликати колишнього президента України Леоніда Кучму, Володимира Литвина та Олену Притулу. Прізвища інших свідків не називає, посилаючись на державну таємницю.

У судовому засіданні Пукач бажає брати участь особисто.

Hагадаємо, 29 січня генерал міліції Олексій Пукач отримав довічне ув'язнення.

Такий вирок оголосив Печерський райсуд столиці колишньому начальнику головного управління кримінального розшуку МВС. 2000-го він задушив журналіста Георгія Ґонґадзе.

Суд конфіскував майно генерал-лейтенанта, позбавив звання, заборонив обіймати державні посади і зобов'язав виплатити 500 тис. грн. компенсації родині загиблого. У вироку суддя сказала, що Пукач убив Ґонґадзе з особистого мотиву.

Дивіться також інші матеріали за темою "Гонгадзе"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.