Спецпроект

Злочинець пробрався в музей, щоб відпиляти бивень у слона

Молодий француз пробрався в ніч з п'ятниці на суботу до паризького Музею природної історії і відпиляв бензопилою бивень слону, що належав королю Людовику XIV.

Про це пише bagnet.org.

Злодій був затриманий правоохоронцями за кілька хвилин після події, в його рюкзаку було виявлено відпиляний шматок.

Слон був подарований Людовіку португальським монархом в 1668 році. У 1681 році тварина померла у звіринці Версаля. За кілька десятків років останки слона були передані Музею природної історії. Скелет величезного ссавця виставили в галереї порівняльної анатомії.

На думку музейних співробітників, злочинця в першу чергу цікавила цінна слонова кістка. У музеї запевнили, що реставрацію зробити відносно легко, техніка відновлення бивня буде застосовуватися така ж, як і для зуба, тим більше, що від нього був відрізаний один великий шматок вагою близько 3 кг.

Зловмисник пробрався в будинок музею, подолавши високий паркан і розбивши вікно товщиною 8 мм. Опинившись в галереї, він завів бензопилу і відпиляв кусок лівого бивня - порядку 90% його видимої довжини. Буквально за пару хвилин спрацювала тривога, і чоловік кинувся бігти. За словами поліцейських, коли вони прибули на місце події, вони побачили ще працюючу бензопилу. 

Паризький Музей природної історії, в якому зберігаються близько 62 млн експонатів, вважається однією з провідних установ подібного типу в світі поряд з лондонським Музеєм природознавства. Щорічно його галереї відвідують близько 1,9 млн туристів.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.