Презентація телевізійної "Історичної правди"

Сьогодні о 12:00 у Львові відбудеться прес-конференція головного редактора сайту "Історична правда" Вахтанга Кіпіані. Він розповість про свій новий проект – унікальну програму "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" на телеканалі ZIK.

За повідомленням прес-служби телеканалу ZIK, презентація відбудеться о 12 годині у Львові (за адресою - Вороного,3).

Уже впродовж трьох років Вахтанг Кіпіані є редактором сайту "Історична правда". Щомісячна аудиторія проекту складає більше 300 тисяч унікальних користувачів інтернету. 

Раніше Кіпіані працював на телеканалах "Новий", "1+1", "К1" та ТVі. Був головним редактором журналу "Фокус", шеф-редактором проекту "Великі українці" на "Інтері". Колекціонує газети (має понад 25 тисяч назв періодичних видань XIX-XXI століть).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.