Спецпроект

Канадський міністр відвідав "тюрму на Лонцького" і Музей Голодомору

Міністр громадянства, іміграції та багатокультурності Канади Джейсон Кенні відвідав українські місця пам’яті злочинів тоталітаризму.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

Міністр разом із послом Канади в Україні Троєм Лулашником відвідав Національний музей "Тюрма на Лонцького" у Львові. Крім того, канадська делегація побачила Національний музей жертв Голодомору і національні меморіали "Бабин Яр" та "Биківнянські могили".

"Я був у Музеї "Тюрма на Лонцького", де сотні українських націоналістів були піддані тортурам і вбиті", — одразу написав міністр у своєму твіттері.

Пан Кенні додатково поцікавився нюансами тюремного побуту, нацистського переслідування і винищення євреїв, а також тим, чи діяла в’язниця вже за часів незалежності України.

Директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий розповів зацікавленій українською історією делегації з Канади про створення музею у колишній слідчій в’язниці спецслужб трьох окупаційних режимів: польського, нацистського та совєтського та ознайомив із експозицією, розташованою на першому поверсі тюрми і у в’язничному подвір’ї.

Зворушений побаченим та почутим, міністр громадянства, імміграції та багатокультурності Канади залишив запис у музейній Книзі відгуків: "Нехай ті, чиї життя тут відібрали, спочивають у мирі, і хай на них завжди сяє світло".

Як відомо, 24 квітня 2012 року нижня палата парламенту Канади — палата громад — на пропозицію міністра Джейсона Кенні одноголосно визнала прикладом "відданості основним правам людини" діяльність митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865—1944) під час Другої світової війни.

Канадські парламентарії відзначили, що "в найпохмуріший період історії Європи, під час масового вбивства євреїв і нацистської окупації митрополит Шептицький вголос виступив проти насильства у своїй проповіді "Не убий".

Завдяки зусиллям митрополита Шептицького врятовані понад 160 євреїв, один із яких був присутній на засіданні палати громад парламенту Канади під час ухвалення рішення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.