Спецпроект

"Нічну варту" під охороною повернули в музей

Картина Рембрандта "Нічна варта" була повернена в головну будівлю Державного музею в Амстердамі, який незабаром має відкритися для відвідувачів після ремонту.

Про це пише lenta.ru.

Роботу Рембрандта, що виставляється в південному крилі музею, помістили в захисний контейнер, що оберігає полотно від впливу навколишнього середовища, і за допомогою системи кранів доставили в головну будівлю. Безпеку процедури забезпечували декілька десятків поліцейських.

"Нічна варта" - загальновживана назва однієї з найвідоміших картин Рембрандта ван Рейна "Виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга", написаної ним у 1642 році за замовленням цивільної міліції Амстердама - Стрілецького товариства.

Картина виставлялася в штаб-квартирі ополчення, потім її перевели в зал міського магістрату. Тоді, щоб велике полотно помістилося на стіну, його обрізали з боків. Після реставрації монархії в Нідерландах "Нічна варта" переїхала у будівлю під назвою Тріппенхейс, спочатку разом з магістратом, потім - як частина зібрання Королівської академії мистецтв. У 1885 році було закінчено будівлю Державного музею і картину перемістили туди.

"Нічна варта", ймовірно, головний його експонат: у 1906 році будівлю музею було перебудовано, щоб покращити умови, в яких містилася ця картина. Так як робота Рембрандта була сплачена з суспільних фондів - художнику заплатили 1600 флоринів (5,6 кг чистого золота) - вважається, що "Нічна варта" належить місту Амстердаму, а в музеї знаходиться на зберіганні. За цей час картину три рази намагалися зіпсувати чи знищити за допомогою ножів і сірчаної кислоти.

У грудні 2003 року головний будинок Державного музею було закрито на ремонт. Експонати були переміщені в південне крило "Філіпс", відремонтоване в 1990-ті, де вони були доступні для огляду. Реставрація головної будівлі повинна була продовжитися до 2008 року, але розтягнулася ще на чотири роки довше, і обійшлася скарбниці Нідерландів у 322 мільйони євро. Роботи завершилися в червні 2012 року. Перед здачею в експлуатацію мав пройти якийсь час, щоб будівля повернула стан, прийнятний для зберігання живопису. Відкриття музею для широкої публіки намічено на квітень 2013 року.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.