Спецпроект

У Львові - виставка про Євгенію Гінзбург, дисидентку і мемуаристку

У музеї "Тюрма на Лонцького" відкриють документальну фотовиставку про життя відомої мемуаристки Євгенії Гінзбург.

Саме перебуваючи у Львові, вона написала перші частини книги спогадів "Крутий маршрут" про свої 18-річні протистояння поневірянням у сталінських тюрмах, таборах, засланні, осмисленим як перемога людського духу над злом.

В середині 1960-х років книгу активно поширювали самвидавом серед дисидентів.

Час і місце заходу: 28 березня, четвер 16:00. Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. Бандери, 1).

З нагоди відкриття із Німеччини приїде прийомна доньки Євгенії Гінзбург — заслужена артистка Білорусі Антоніна Аксьонова.

Виставку "Епізоди: Олександр Солженіцин, Євгенія Гінзбург" укладено із двох серій світлин. Автор першої — фотокореспондент Юрій Бєлов — мав нагоду фотографувати під час зустрічей та виступів Олександра Солженіцина на Володимирщині у серпні — вересні 1994 року, невдовзі після повернення письменника з-за кордону до Росії.

Другу серію складено з трьох фотосесій Євгенії Гінзбург, що їх зробив у львівському помешканні журналістки 1963—1965 років львівський фотограф Олег Введенський, який разом із братом Ігорем товаришував із сином мемуаристки — відомим письменником-"шістдесятником" Василем Аксьоновим ("Острів Крим", "Скажи "Изюм"!", "Опік", "Зоряний квиток" тощо).

Уперше ці світлини демонстрували у квітні 2012 року в Ростові-на-Дону. У співпраці з Національним музеєм-меморіалом "Тюрма на Лонцького" до 60-річчя від дня смерті Йосипа Сталіна куратор виставки Ігор Введенський надіслав експозицію для показу у своєму рідному Львові.

Євгенія Гінзбург (1904—1977) — відома російська письменниця, публіцист. У 1937 році була заарештована органами НКВД та засуджена на 10 років ув’язнення з наступним позбавленням прав на 5 років. 18 років провела в тюрмах, таборах і засланні. У 1955 році була реабілітована.

Виставку можна оглянути в Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" до 28 квітня щодня з 10:00 до 19:00 без перерви (у неділю до 17:00) за адресою: Львів, вул. Степана Бандери, 1. Вхід вільний.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.