У Києві відбудеться конференція про Чорну раду 1663 року

Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка запрошує фахівців взяти участь у міжнародній науковій конференції "RUTHENIA DIVIDA: цивілізаційні орієнтири та політичні протиріччя козацьких еліт другої половини XVII ст.", присвяченій 350-ій річниці Чорної ради.

Час і місце заходу: 15 травня 2013 р. (м. Київ, вул. Володимирська, 60). 

Роботу конференції планується проводити за такими напрямами:

- Внутрішня політика козацьких еліт:

передбачається обговорення питань, пов’язаних із розумінням козацькою старшиною поняття "державний інтерес", практикою рад у козацькій державі другої половини XVII ст. та Чорною радою 1663 р. як свідченням браку консенсусу козацьких еліт щодо політичних та цивілізаційних виборів.

- Зовнішні впливи та реакції:

планується розгляд впливів Московського царства на перебіг та результати Чорної ради, реакцій еліт Речі Посполитої на її проведення та результати.

Передбачається отримати відповіді на питання, чи були Андрусівський договір та Вічний мир результатом діяльності козаків, або ж ефектом їх недбалості? Чи був протекторат Кримського ханства та Османської імперії наслідком Чорної Ради?

- "Довге тривання" Чорної ради:

Очікується обговорення Чорної ради як "місця пам'яті" українського народу, аналіз оцінки подій другої половини XVII ст. в українській та закордонній історіографії.

Робочі мови конференції: українська, російська, польська, англійська.

Заявку на участь у конференції та тези доповіді (до 1 тис. знаків, без посилань) надсилати до 15 квітня 2013 р. на email: history.knu@gmail.com

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.