Акунін зав'язав із детективами і розпочав писати "Історію Росії"

Відомий російський письменник, автор історичних детективів Борис Акунін (справжнє прізвище Григорій Чхартішвілі) завершує писати детективи, а візьметься за історію.

Про це він написав у своєму ЖЖ, повідомляє УП.Життя.

"Шановні читачі, хочу зробити оголошення, яке когось з вас засмутить, а когось, може, й ні. Я перестаю бути детективщиком".

"Серію про Фандоріна, звичайно, закінчу, але головним моїм інтересом і головним напрямком моєї роботи став багатотомний проект "Історія російської держави". Я, власне, приступив до цієї великої справи вже давно, і от - перший том, фух, написаний", - додав він.

"Цей пост для мене - історичний (в обох значеннях слова). Я його довго готував і зараз дещо хвилююся", - зазнався Акунін.

"Одні письменники мріють стати новими Толстими, інші - новими Чеховими. Я (прийшов час в цьому зізнатися) завжди мріяв стати новим Карамзіним", - пише Акунін.

"Своє літературне життя я почав з роману "Азазель", прозорого відсилання до повісті про нещасних Лізу і щасливого Ераста. Вже тоді я потай виношував мегаломаніакальний план: повторити карамзінську траекторію і, почавши з белетристики, прийти до написання історії держави російської", - зауважив письменник.

 Акунін із його любов'ю до постмодерну хоче бути новим Карамзіним - автором однієї з перших модерних хронік "Исторія государства Российскаго" (1803-1826)

За його словами, попри історичну освіту, він і сам не має цільного уявлення про історію власної країни.

"І це головна причина, що я взявся за справу. Хочу зрозуміти, як утворилася наша держава, як вона розвивалася і чому стала такою, яким сьогодні є", - зазначив Акунін.

Він також зауважує, що хоче написати цікаво і доступно про історію, яку насправді знають мало людей:

"Новий Карамзін, на мій погляд, потрібен тому, що вже двісті років "історії Росії" пишуть саме науковці-історики, а їх, окрім студентів та людей, поглиблено цікавляться минулим, мало хто читає.

Коли ж історію країни розповідає не вчений, а дилетант-белетрист, він у силу фаху піклується про те, щоб книгу було веселіше читати - як це робив Микола Михайлович [Карамзін]. Саме так писав історичні книги Айзек Азімов. Зараз аналогічний проект здійснює чудовий британський романіст Пітер Акройд - випускає том за томом монументальну "Історію Англії": серйозну і в той же час цікаву.

А щодо того, що історичні події добре всім відомі і без мого твору, заперечу: на жаль, далеко не всім і навіть, я б сказав, мало кому. Переважна більшість людей мають дуже імлисте уявлення про історію власної країни - лише фрагментарні відомості, та й ті в основному отримані з романів і кінофільмів.

Пишу я мовою зовсім ненауковою, іноді (не бійтеся, нечасто) навіть дозволяю собі жартувати, але при цьому фактологічних вільностей не допускаю і авторськими відступами не захоплююся. За моїми белетристичними романами вчити історію нікому не раджу, а за цим багатотомником - будь ласка. Тут усе буде зважено, відміряно і перевірено у фахівців".

При цьому Акунін планує писати, відкидаючи ідеологію - у письменника немає продуманої концепції, для якої вимагалося б знайти докази.

"Нинішні офіціозні наміри створити нову "правильну" історію - підтвердження того, що нейтральна і об'єктивна "Історія російської держави" може виявитися корисною", - зауважує він.

Щоб написати такий твір, Акунін читає першоджерела, з усієї маси фактів, імен, цифр, дат і суджень вибирає все безсумнівне, а малозначне і недостовірне відсікає.

Він також планує разом з серйозним томом "Історії" випускати інший, який міститиме повісті, дія яких відбуватиметься в епоху, описану у "серйозній частині".

Дивіться також:

Що написали українські історики для російськомовних?

Російський уряд витратить $8 млн на 20-томну історію Росії

В Києві відкрили пам'ятник автору білоруських історичних детективів. ФОТО

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.