У Львові - дискусія про роль кіно в руйнуванні радянських міфів

У Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" — дискусія "Роль кінематографу в руйнуванні радянських історичних міфів" та показ тематичної програми мандрівного фестивалю кіно "Криваві совєти".

Програма фестивалю складена зі стрічок, що розвінчують пропагандистські міфи СРСР та розкривають правду про злочини радянського окупаційного режиму, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Перегляд стрічок фестивалю розпочнеться о 12:00: дискусія - о 17:00.

Модератор дискусії — координаторка проекту музейного кінолекторію, лауреатка премії ім. Ірини Калинець та заступниця директора Музею Вікторія Садова.

Час і місце: 16 березня, субота. Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" (кінолекторій, 2-й поверх). Львів, вул. С. Бандери, 1 (вхід із вул. Брюллова).

Програма кінопоказу:

12:00 — "Радянська історія"

13:20 — "Вишневі ночі"

15:10 — "Українська революція"

16:00 — "Стеком і шаблею"

Фестивальні покази вже відбулися у Харкові, Дніпропетровську та Івано-Франківську. Демонструватимуть цю програму також у Луцьку, Запоріжжі, Рівному та інших обласних центрах України.

Організатори: Молодий народний рух, Національний музей "Тюрма на Лонцького".

Показ фільмів здійснюється з просвітницькою метою.

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.