Спецпроект

Музей Петра Першого в Голландії відкрився після реставрації

Експозиція всі 300 років утримується в ідеальному стані, але інженерні споруди давно вимагали поновлення. Капітального ремонту тут не було з часів царя Ніколая. Нинішню реставрацію повністю фінансував російський бізнес, підприємці витратили майже мільйон євро. Тепер будиночок поважного віку стоїть на новому фундаменті.

Про це повідомляє телеканал "Культура".

 

У невеликому голландському містечку Заандам є пам'ятка - ​​"Російський слід". І пройти по ньому можна в прямому сенсі слова - плиткова розмітка веде від пам'ятника Петру Першому в центрі міста до будиночка, де більше трьох століть тому зупинявся російський цар, який приїхав до Голландії навчатися корабельній майстерності.

Вже в XVIII столітті будівля стала місцем паломництва гостей міста. Такого масового, що навколо дерев'яної споруди з часом звели кам'яний "футляр" для збереження. Тепер тут відбулася і реставрація.

Доглядач музею Фаріда Гусейнова, яка ще в дев'яності переїхала до Голландії з Азербайджану, проводить першу екскурсію в музеї після перерви на ремонт. Вона показує той самий дерев'яний будинок: саме в цих тісних кімнатах інкогніто гостював російський государ.

"Ось сама автентична частина будиночка - спальня-ніша. Цар тут спав, зігнувшись удвічі, тому що голландці тоді спали в сидячому положенні. Існував забобон, що лежачи спати небезпечно, кров прилине до голови, і людина може померти", - розповідає Фаріда Гусейнова .

Мучитися в цій "шафі", щоправда, довелося всього лише сім ночей. Тиждень знадобився жителям Заандаме, щоб викрити російського царя. Втомившись від настирливої цікавості, Петро був змушений переїхати за корабельними знаннями в Амстердам. А будиночок на кілька століть став місцем паломництва російської знаті.

Розчерками прямо на дерев'яних стінах відзначилися царі, князі й полководці. Бував навіть Наполеон, його ініціали ледве помітні. Поет Жуковський назвав цю скромну будову "колискою великої Росії". 

"Тут дуже болотиста місцевість, багато води, тому будинки з часом просідають. Щоб зміцнити цю історичну будівлю, нам довелося встановити 18 паль. Уявіть, кожна по 19 метрів в глибину, і тільки потім ми залили це все цементом", - пояснює архітектор Йорунн Хойсхе.

Відреставрували кожну цеглину фундаменту, навіть опукла кладка точно повторює оригінал. Роботи торкнулися і того самого кам'яного футляра, усередині якого знаходиться будиночок. Оновлена ​​покрівля. Колір дверей і віконних рам став таким, як задумав архітектор.

"Ми вивчили інші роботи архітектора, який створив цей об'єкт. Крім того, ми дісталися до першого шару фарби і провели колірний аналіз. Виявилося, що первісний колір більш темного відтінку, а не білий, як фарбували потім", - додає Йорунн Хойсхе.

Ще додана система клімат-контролю, проведена антикорозійна обробка, змонтовано спеціальне освітлення. Будівельники гарантують, що після такого ремонту будиночок Петра простоїть ще не менше століття.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.