Спецпроект

Британський музей передав Таджикистану копії золотих артефактів

Копії шести предметів зі знаменитої колекції Британського музею "Амудар'їнський скарб, відомий у світі як "The Oxus Treasure" ("Скарби Окса", Окс - грецька назва Амудар'ї), передані Національному музею Таджикистану.

Про це повідомляє "Центральноазиатская новостная служба".

Керівництво Британського музею в якості подарунка передало Національному музею Таджикистану копії шести експонатів колекції "Амудар'їнського скарбу" - золота чотирикутна пластина (Rectangular Gold Plaque), різьблена срібна статуетка (Chased Silver Statuette), золотий диск для одягу (Gold Disc Clothing Appliqué), золотий округлий атрибут одягу (Circular Gold Costume-fitting), золота декоративна кругла пластина (Circular Gold Plaque Ornament).

Посольство Таджикистану у Великобританії з метою придбання копій експонатів колекції  протягом останніх років знаходилося в постійному контакті з керівництвом та співробітниками Британського музею.

Колекція складається з 180 предметів із золота і срібла Ахеменідського періоду і пізніших епох VI-II століть до нашої ери.

У 2007 році президент Таджикистану Емомалі Рахмон двічі наполягав на вжиття заходів щодо повернення в країну експонатів "Амудар'їнського скарбу", або, принаймні, організувати виставку цих скарбів в Душанбе. Британський музей відмовив у проведенні виставки, незважаючи на те, що протягом 2007-2008 років виставки експонатів "Скарбів Окса" були проведені в країнах Європи.

Скарб являє собою зібрання золотих монет, золотих і срібних речей, статуеток, медальйонів, знайдених у 1877 році на березі Амудар'ї.

Коли був знайдений храм Окса (Temple of Oxus), в храмі виявили багато золотих виробів, які являють собою зразки греко-Бактрійського і скіфського мистецтв - мистецтва епохи Ахеменідів. В кінці XIX століття скарб потрапив до Лондона.

Археологи Таджикистану впевнені, що "Скарби Окса" були знайдені на території Таджикистану.

Нещодавно таджицька сторона звернулася до Британському музею з проханням зробити кілька копій стародавніх артефактів, для виготовлення яких передала британцям золото.

 

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.