СБУ переклала англійською збірник архівних документів

У Києві відбулася презентація англомовної версії книги "Польща та Україна у 30-х – 40-х роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб" ("Poland and Ukraine in the 30’s-40’s of the XXth Century. Documents from Archives of Secret Services").

До книги увійшли найбільш цінні документи усіх попередніх восьми томів науково-документального спільного проекту, повідомляє прес-центр Служби безпеки України.

Цей проект багатотомного видання розпочато Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ і адміністрації Польщі та Інститутом національної пам’яті – Комісією з розслідування злочинів проти польського народу у 1996 році у рамках двостороннього співробітництва між Україною та Польщею.

На сьогодні – це наймасштабніший за кількістю опублікованих збірників архівних документів та найтриваліший проект на усьому пострадянському просторі.

Голова Служби безпеки України Олександр Якименко наголосив на важливості цього проекту для розвитку взаєморозуміння між українським та польським народами.

"Без вивчення спільної історії двох наших народів неможливо зрозуміти історію усієї Європи", - додав голова Інституту національної пам'яті Польщі Лукаш Камінський.

До видання увійшли донедавна "закриті" архівні матеріали радянських і польських спецслужб, які стосуються найболючіших питань з історії України, Польщі та польсько-українських відносин.

Серед них:

- проблеми Голодомору в Україні 1932-1933 рр.;

- польська операція 1937-1938 рр. як складова "великого терору" в Україні;

- діяльність польського підпілля в Західній Україні, яка увійшла до складу СРСР в 1939-1941 рр., на Волині і Покутті;

- Волинська трагедія 1943 р.;

- переселення українців та поляків у 1944-1946 рр.;

- акція "Вісла", 1947 р. із примусового виселення українців із Закерзоння (Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина);

- операція "Сейм" 1944-1946 рр. зі знищення структур Армії Крайової.

"Ми розуміли, що не можемо змінити, виправдати чи заперечити нашу власну історію, - зазначила керівник Галузевого державного архіву СБУ Світлана Лясковська. - Разом із тим, ми не повинні й замовчувати її, уникати складних і суперечливих питань. Намагаючись якомога більше наблизитися до правди, уникали будь-яких політичних оцінок та акцентів, мовою документів змальовуючи біль, трагізм, радикалізм вчинків".

Вона підкреслила, що при відборі документів до збірника враховувалася їхня новизна - публікувалися документальні матеріали, раніше не відомі не лише широкому загалу, а й вузькому колу спеціалістів.

"При відборі документів ми відбирали документи таким чином, щоб вони відображали проблему як очима польської, так і української сторони, як урядової, так і не урядової позицій, - додала керівник ГДА СБУ. - Останніми роками в багатьох працях науковців з’явилися посилання на опубліковані нами матеріали, а отже, документи почали жити, вони пішли у наукове середовище".

У збірнику представлені різнопланові за видами документи. Переважна більшість - це нормативні документи (директиви, накази), які регламентували діяльність радянських органів державної безпеки за напрямами роботи.

Широко представлені інформаційні зведення щодо виконання поставлених завдань (відомчі доповідні записки та спеціальні повідомлення відповідальних співробітників спецслужб на адресу своїх керівників та вищого партійного керівництва).

Великий масив документів із архівних кримінальних справ заарештованих (протоколи затримання, протоколи допитів тощо). А також матеріали польських розвідників (зокрема, про Голодомор в Україні).

"У нашій робочій групі немає політиків, у її складі працюють лише вчені-історики, архівісти. І це, на мою думку, універсальна модель співробітництва у такій делікатної сфері, результатом якої є публікація правдивих документів – без інтерпретацій та оцінки", - підкреслив Рафал Леськевич, директор бюро надання доступу та архівізації документів ІНП Польщі.

Найближчим часом презентацію англомовного збірника передбачається провести в Канаді та США.

Члени українсько-польської групи запевнили учасників заходу у продовженні роботи над наступними томами цієї серії:

9-й том присвячено ліквідації органами безпеки ПНР керівних структур ОУН на території Польщі у 1944-1947 рр.; 10-й том буде присвячено здійсненню органами НКВС антипольської репресивної операції на території Західної України у 1939-1941 рр.; 11-й том – депортації польського населення із Західної України у 1940-1941 рр.; 12-й том – ліквідації прикордонними військами НКВС-МВС УРСР та органами безпеки ПНР збройного підпілля УПА на прикордонній території.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.