РОСІЯ ВІДЗНАЧАТИМЕ 100-РІЧЧЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ

Відзначення найбільш значущих ювілейних дат в історії Росії буде одним із пріоритетів діяльності Російського історичного товариства і першим із відзначень буде 100-річчя від початку Першої світової війни.

Про це заявив керівник нещодавно створеного Історичного товариства, голова Державної Думи РФ Сергій Наришкін, повідомляє РІА "Новості".

За його словами, товариство відзначатиме віковий ювілей початку Першої Світової війни.

"Вчора підписано розпорядження уряду про створення російського національного оргкомітету з підготовки до ювілею", - сказав він.

Наришкін додав, що інший ювілей, який стане темою загальних зборів, це 20-річчя прийняття нової Конституції РФ в 1993 році. Ще одним пріоритетом в роботі товариства стане участь у підготовці нового підручника історії.

Тим часом провладна партія "Єдина Росія" підготувала для уряду і Кремля кілька заходів до 100-річного ювілею початку Першої світової війни. Список пропозицій є у розпорядженні "Известий".

До річниці планується привести в порядок поховання солдатів російської армії на території Росії, України, Білорусії, Молдавії, Вірменії, Сербії, Латвії, Литви, Естонії, Греції та Німеччини.

В інтернеті створять онлайн-архів фотодокументів, листів та спогадів солдатів про бойові дії. У Москві можуть побудувати "пам'ятник Світовій скорботі" в пам'ять загиблих на госпітальному судні "Портюгаль", підбитому торпедами з німецької підводного човна в 1916 році.

Російський уряд разом з громадськими організаціями розробить план заходів, які потрібно підготувати до 100-річчя. Частину роботи виконає "Єдина Росія". "У нас є ідея створити окремий партійний проект в пам'ять героїв Першої світової війни", - заявив керівник партійного проекту "Історична пам'ять" Сергій Попов.

Попов повідомив, що в партії, зокрема, обговорюється можливість створення єдиного музею та архіву Першої світової.

Як відомо, у грудні 2010 року Сергій Наришкін (тоді голова адміністрації президента Росії) заявив, що "уявлення про роль Росії у Першій світовій війні були довгий час спотворені, і її 100-річчя є гарним приводом для публікації нових досліджень".

Дивіться також:

Російський антиквар розкопував могили Першої світової на Закарпатті?

Британія хоче нагадати своїй молоді про 100-річчя Великої війни

На Львівщині відкрили обеліск солдатам Першої світової. ФОТО

Помер останній ветеран Першої світової війни. ФОТО

Всі матеріали ІП за темою "Перша світова війна"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.