Янукович дав премію книжці про розгром Сагайдачним турків

В Держкомітеті телебачення і радіомовлення відбулося засідання комітету з премії президента України "Українська книжка року". Одна з переможниць - книга про грозу Стамбула і Москви Петра Сагайдачного. Вона "сприяє вихованню підростаючого покоління".

На засіданні визначили найкращі видання 2011-2012 років, повідомляє офіційний сайт Кабміну.

У номінації "За вагомий внесок у розвиток українознавства" переможцем серед 27-ми претендентів визнано видання "Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ - початку ХХ століття" (автор-упорядник - Олесь Пошивайло, видавництво - Національний музей-заповідник українського гончарства).  

Альбом присвячено найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених гончарами селища Опішного Полтавської області. 

У номінації "За сприяння у вихованні підростаючого покоління" нагороджено книгу Петра Саса і Генуте Керкіне "Хотинська битва 1621 - битва за центральну Європу".

"Хотинська битва 1621-го..." - масштабний українсько-литовський видавничий проект

Це масштабний міжнародний проект, створений за участю української і литовської сторін. В альбомі вперше в Україні опубліковано фрагменти воєнних щоденників самих учасників Хотинської битви 1621 року.

Кількатижневе військове протистояння під Хотином Речі Посполитої (армія Корони, армія Литви і військо козаків з України) з Османською імперією завершилося підписанням мирного договору.

Одним із вирішальних чинників перемоги стала 40-тисячна козацька армія на чолі з Петром Сагайдачним. Напередодні битви козацький лідер домігся від короля обіцянки визнати нову православну ієрархію замість тих, хто прийняв унію 1596 року.

Також у виданні представлено фото маловідомих експонатів з музейних фондів Туреччини, Польщі, Литви, України тощо. 

На честь чорноморських походів уродженця Галичини Сагайдачного названо флагман українського ВМФ. Фото: cit.ua

Петро Сагайдачний був одним із перших гетьманів українського козацтва, який намагався проводити власну політичну лінію на захист інтересів козаків і православного населення. Також він відомий своїми атаками на турецькі порти Чорного моря (1606-1616 рр.) і військовими виправами проти Московської держави у 1616-1618 роках.

Щорічну премію Президента України "Українська книжка року" започатковано у 2009 році. Її метою є відзначення авторів, видавництв та видавничих організацій, які зробили значний внесок у популяризацію української книги та розвиток вітчизняної видавничої справи.

Як відомо, у 2011 році у Держтелерадіо відзначили премією імені Франка книгу Володимира Білінського "Країна Моксель, або Московія".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.