Сумські депутати не голосували за знесення Ленінів - КПУ

Депутати міської ради Сум не голосували за питання про пам'ятники Леніна, заявила прес-служба Компартії України.

Про це повідомляє УП.

"В електронних засобах масової інформації з'явилися відомості про те, що на сесії міської ради 27 лютого по пропозицією мера Сум Геннадія Мінаєва 43 депутати міськради вирішили переплавити пам'ятник Леніну, який зараз стоїть у парку Комсомольський в Сумах, на пам'ятник засновнику Сум Герасима Кондратьєва", - йдеться в заяві.

"А замість бюста біля ДК "Хімік" встановити бюст Почесному громадянину міста, багаторічному керівникові "Сумихімпром" Олександру Кравченко", - додали в КПУ.

"Ми попросили прокоментувати дане рішення міськради першого секретаря міськкому КПУ, депутата міської ради Володимира Солобаева", - заявили в прес-службі Компартії.

Згідно з повідомленням, Солобаєв зазначив: "По-перше, такого питання в порядку денному, як повідомляють деякі ЗМІ, не було і відповідно, ніякого голосування не проводилося".

"По-друге, наміри Сумського міського голови Мінаєва щодо переплавки пам'ятника Леніну на пам'ятник Григорію Кондратьєву, а також заміни бюста Леніна на бюст Кравченко було запропоновано депутатам міської ради в розділі "різне" після закінчення розгляду всіх питань, які виносилися на сесію міськради", - додав Солобаєв.

"Міський голова провів, таким чином, опитування думки депутатів міськради з приводу схвалення чи несхвалення його планів щодо пам'ятників Леніну в Сумах. На жаль, ЗМІ розповіли про всього лише наміри Мінаєва щодо пам'ятників Леніну як рішення сесії міської ради, спотворивши істину", - додав він.

Як відомо, у ЗМІ з'явилася інформація про те, що Сумська міськрада на сесії у середу більшістю голосів підтримала пропозицію мера про знесення в місті всіх пам'ятників Леніну.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.